Мороз Раїса Василівна

МОРО́З Раїса Василівна (01. 04. 1937, с. Велика Янісоль, нині смт Велика Новосілка Донец. обл.) — учасниця дисидентського руху. Дружина В. Мороза. Закін. Львівський університет (1960). Від­тоді учителювала; від 1962 працювала у Луцькому, від 1964 — у Івано-Фр. пед. ін­ститутах. Під­тримувала звʼязки з А. Горською, І. Світличним, О. Заливахою, О. Антонів, Н. Строкатою-Караванською та ін. шістдесятниками. Після увʼязне­н­ня чоловіка на проха­н­ня В. Чорновола надала матеріали про нього до кн. «Лихо з ро­зуму», неод­норазово зверталася зі скаргами-клопота­н­нями до керівництва УРСР і СРСР, президента США, канцлера ФРН та ін. 1971 звільнена з викладац. роботи, від 1972 працювала бібліотекарем. 1974 на квартирі Л. Алексєєвої у Мос­кві провела прес-конф. для іноз. журналістів. Інтервʼю мало світ. роз­голос, у Канаді, США, Австралії, Арґентині та ін. країнах створювали комітети на захист В. Мороза. У квітні 1979 у результаті обміну на рад. шпигунів разом із родиною прибула до США. На за­проше­н­ня укр. громад їздила на зі­бра­н­ня у різних містах США й Канади, роз­повід­ала про долю укр. політвʼязнів. Брала участь у роботі Закордон. пред­ставництва Укр. Гельсин. групи, вміщувала публікації в укр. газетах і журналах. 1982 здобула ступ. магістра з бібліотеч. справи. Від­тоді — спів­роб. б-ки Колегії св. Андрея (м. Він­ніпеґ, Канада); водночас 1990–2009 — журналіст Між­нар. радіо Канади. Від 1989 регулярно від­відує Україну. Написала кн. «Проти вітру: Спогади дружини українського по­літвʼязня» (Л., 2005; Х., 2012), присвяч. дружинам укр. політ­вʼязнів. Серед ін. публікацій — «Скарга (У справі Мороза)» // «Сучасність», 1976, ч. 11; «З життя національних меншостей України: Греки» // там само, 1980, ч. 12; «Святославу Караванському з приводу його дружніх бесід наше дружнєє посланіє» // «Українські вісті», 1981, 4 жовтня; «Ди­сидентський рух на Україні і зав­­да­н­ня молоді на еміграції» // там само, 1986, 21 вересня; «Покажчик рідкісної літератури в бібліотеці Колегії Св. Андрея: (Рукописи і старо­друки; Ви­да­н­ня української діаспори)» (Він­ніпеґ, 2002).

Завантажити статтю