МІТЮКО́В Олександр Георгі­йович (20. 04. 1923, с. Подболотьє, нині Вологод. обл., РФ — 22. 07. 2011, Київ) — історик, архівіст. Чоловік В. Юзвенко, батько І. Мітюкова. Кандидат історичних наук (1964). Засл. пра­цівник культури УРСР (1983). Учасник 2-ї світової вій­ни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Навч. в Архангел. пед. училищі (РФ, 1938–41), Ленінгр. артилер. училищі (ни­ні С.-Петербург, 1941), закін. Київ. пед. ін­ститут (1952). Працював у Київ. індустр. технікумі труд. резервів (1945–52); пере­бував на парт. роботі (1952–69); у 1969–88 — нач. Гол. архів. упр. при РМ УРСР; від 1989 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту архіво­знавства НБУВ (Київ). Зробив знач. внесок у роз­будову та реформува­н­ня архів. галузі України, зберіга­н­ня архів. документів, роз­виток видавн. діяльності архівів, по­глибле­н­ня спів­праці з академ. установами, вихід укр. архівістів на між­нар. арену. Як чл. гол. редколегій 26-том. «Історії міст і сіл Української РСР» (1968–83) і 10-том. «Історії Української РСР» (1977–85; обидві — Київ) сприяв участі архівістів у під­готовці цих фундам. ви­дань. Наукові дослідже­н­ня: історія робітн. класу України, тео­рія архіво­знавства, історія та методика архів. справи. Член Комісії в справах УРСР при ЮНЕСКО, учасник 7–11-го Між­нар. кон­гресів архівів. Гол. ред. наук.-інформ. бюлетеня «Архіви України» (1971–88).