Молоді здоров’я

Визначення і загальна характеристика

МО́ЛОДІ ЗДОРО́ВʼЯ — важлива складова здоровʼя нації, що ви­значає майбутнє держави, її інтелектуальний і трудовий потенціал, а також соціально-економічний роз­виток, обороно­здатність і незалежність країни. Згідно з класифікацією ВООЗ (2018), молодий вік нині охоплює період від 18 до 44 років. В Україні до молоді традиційно зараховують під­літків 15–17 років, у яких завершується фізичний роз­виток і на­стає юридична від­повід­альність, а також осіб віком 18–35 років. Молодь віком 15–35 років становить близько 25 % населе­н­ня України, що є від­носно низьким показником і може за­грожувати від­творен­ню населе­н­ня та формуван­ню трудового потенціалу. Показники здоровʼя серед учнів, студентів і зайнятої молоді різняться, але на всі вікові групи впливають за­бруднене довкі­л­ля, про­блеми з якісним харчува­н­ням, питною водою та медичною допомогою. Гострі економічні кризи, бідність, без­робі­т­тя, соціальна не­стабільність, незахищеність, шкідливі звички та не­здоровий спосіб життя негативно впливають на здоровʼя молоді, оскільки воно ви­значається взаємодією біо­логічних і соціальних чин­ників. 

За даними Державної служби статистики України, у 2018 чисельність по­стійного населе­н­ня в Україні віком від 15 до 24 р. становила 4 млн 333 тис. осіб, з них понад 1 млн молодих людей, які працюють. Через незадовільні умови праці, низький рівень профілактики та якості медичних оглядів, ця група населе­н­ня має під­вищений ризик погірше­н­ня здоровʼя, повʼязаний зі шкідливими виробничими факторами. В Україні умови праці молоді регулюються законодавством, проте через недо­статній контроль виникають про­блеми з дотрима­н­ням вимог. Зокрема, наказами МОЗ затверджено пере­лік важких робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких заборонено працю неповнолітнім (1994), а також ви­значено граничні норми пі­ді­йма­н­ня та пере­міще­н­ня важких предметів для різних вікових категорій (1996). Згідно з наказом МОЗ України від 2007 року, для осіб віком до 21 року обовʼязковим є щорічний та попередній (при при­йман­ні на роботу) медичні огляди, проте існують про­блеми з їх якістю та своєчасністю. 

Нині утверджується думка, що зовнішні впливи опосередковані особливостями функцій організму та їх регуляторних систем. Здоровʼя людини — не лише добрий фізичний стан, а й психо­емоційна врівноваженість, духовний і соціальний добробут. Це складний феномен глобального значе­н­ня, що на 10 % залежить від рівня медицини, на 20 % — від стану екології, ще на 20 % — від спадковості і на 50 % — від способу життя.

Рівень здоровʼя під­літків і молоді

Протягом остан­нього десятилі­т­тя спо­стерігається негативна динаміка зро­ста­н­ня захворюваності молоді практично за всіма класами хвороб. Стан здоровʼя під­літків залишається незадовільним: поширеність хвороб на 1 тис. осіб від­повід­ного віку в межах 2022,3–2154,5, а захворюваність — 1188,2–1249,7, яка за остан­ні 15 р. зросла на 11,4 %. Серед найпоширеніших хвороб під­літкового віку остан­ніх років — захворюва­н­ня органів диха­н­ня (38,2 %), травле­н­ня (8,9 %), ока та його придаткового апарату (7,8 %), кістково-мʼязової системи та сполучної тканини (7,5 %), ендокрин­ні хвороби, роз­лади харчува­н­ня та поруше­н­ня обміну речовин (7,0 %). Структуру поширеності захворювань молоді, яка працює, формують пере­важно хвороби системи кровообігу (24,1 %), органів диха­н­ня (18,1 %), травле­н­ня (10,7 %), сечо­статевої (7,9 %) та нервової (7,5%) систем, травми, отрує­н­ня та деякі ін. наслідки дії зовнішніх чин­ників (3,3 %). Кожен четвертий–пʼятий пред­ставник зайнятої молоді має хворобу системи кровообігу, кожен пʼятий–шостий — органів диха­н­ня. Показники поширеності захворювань у під­літків наведено в таблиці (див. Табл.).

Від 2012 фіксують загальне зро­ста­н­ня захворюваності під­літків, що зумовлено пере­важно збільше­н­ням випадків ново­утворень (5,77 випадків у 2012 і 6,7 у 2017 на 1 тис. осіб), хвороб крові і кровотворних органів (7,27 і 8,49 від­повід­но), органів диха­н­ня (645,62 і 728,88) й травле­н­ня (51,95 і 57,13). При цьому спо­стерігається позитивна тенденція щодо захворюваності осіб під­літкового віку на роз­лади психіки і поведінки (-26,62 %), хвороби системи кровообігу (-13,91 %), деякі інфекційні та паразитарні хвороби (-10,98 %) тощо. Подібна динаміка поширеності хвороб серед цієї групи: при не­значній негативній тенденції поширеності усіх хвороб (+2,13 %) спо­стерігається зниже­н­ня показників за такими класами: деякі інфекційні та паразитарні захворюва­н­ня; роз­лади психіки та поведінки; хвороби нервової системи, ока та його додаткового апарату, органів травле­н­ня, кістково-мʼязової системи й сполучної тканини, сечо­статевої системи; травми, отрує­н­ня та деякі інші наслідки дії зовнішніх чин­ників. Більш виразна негативна тенденція поширеності спо­стерігалася щодо хвороб крові й кровотворних органів, окремих порушень із залуче­н­ням імун­ної механізму (+15,55 %), ново­утворень (+13,85 %), хвороб органів диха­н­ня (+11,7 %), вроджених вад роз­витку, деформацій та хромосомних аномалій (+7,17 %). Високий рівень захворюваності дітей під­літкового віку утримується за рахунок високого рівня хвороб органів диха­н­ня (728,88), шкіри й під­шкірної клітковини (81,78), травм та отруєнь (65,95), а поширеності хвороб — за рахунок захворювань органів диха­н­ня (822,37), травле­н­ня (191,93), ока та його додаткового апарату (169,68), кістково-мʼязової системи та сполучної тканини (162,99). Частота артеріальної гіпертензії в під­літків за остан­ні роки зросла більш ніж втричі, нині її виявляють в 12–38 % випадків. Усе частіше діагностують інфаркт та інсульт в молодому віці (особливо у чоловіків).

За статистичними даними, стан здоровʼя сучасних студентів над­звичайно низький: на 100 обстежених припадає понад 90 випадків порушень здоровʼя різного ступеня. Понад 15 % студентів закладів вищої освіти належать до спеціальної медичної групи, а в окремих закладах від­соток таких студентів сягає до 40. Показники стану М. з. щороку погіршуються в середньому на 10–15 %, знижується рівень фізичного та психічного здоровʼя абітурієнтів і студентів, зро­стає кількість захворювань шлунка, серцево-судин­ної, дихальної, нервової систем, за­знають нівеляції соціально-культурні цін­ності фізичного вихова­н­ня; 55–75 % сучасних першокурсників закладів вищої освіти аномальні за станом здоровʼя. За час на­вча­н­ня у закладах середньої і вищої освіти під­літки втрачають щонайменше третину свого здоровʼя: погіршуються зір, слух, по­става; зро­стає кількість випадків невротичних роз­ладів, захворюва­н­ня нирок, органів травле­н­ня, нервової та ендокрин­ної систем. Як і в попередні роки, 2017 спо­стерігалася регіональна дис­пропорція захворюваності (у 2,1 раза) і поширеності хвороб (у 2,4 раза).

Важливий показник здоровʼя населе­н­ня — фізичний роз­виток дітей та під­літків. В остан­ні роки фіксують певне зниже­н­ня основних показників фізичного роз­витку школярів України, виявлено зменше­н­ня маси тіла в школярів усіх вікових груп, особливо у віці становле­н­ня статевих функцій (12–17 р.). У на­вчальних закладах спо­стерігається недотрима­н­ня фізіологічного нормува­н­ня ро­зумового та фізичного навантаже­н­ня в процесі зро­ста­н­ня й роз­витку організму. Школярі мають на 40 % більше загальноосвітнього навантаже­н­ня порівняно з ровесниками з інших країн. Це стосується і студентської молоді в Україні. У молодіжному середовищі пере­важають малорухливий спосіб життя, пасивне до­зві­л­ля, ризикована поведінка та різні форми залежності (алкоголь, наркотики, курі­н­ня тощо). Від­хиле­н­ня в нормальному фізичному роз­витку призводить до функціональних змін у діяльності різних систем організму, зниже­н­ня імунітету. За даними вибіркового дослідже­н­ня, 36,4 % учнів загальноосвітніх шкіл України мають низький рівень фізичного здоровʼя, 33,5 % — нижчий за середній, 22,6 % — середній і лише 6,7 % — вищий за середній, 0,8 % — високий. Близько 70 % дорослого населе­н­ня має низький та нижчий за середній рівні фізичного здоровʼя, зокрема у віці 16–19 р. — 61 %, 20–29 р. — 67,2 %, 30–39 р. — 66,9 %. Це закономірно, якщо врахувати, що лише 6–8 % дорослого населе­н­ня регулярно за­ймається фізкультурою, а за соціологічними даними Українського ін­ституту соціальних досліджень, третина респондентів 15–28 р. не за­ймається фізкультурою та спортом. Гіподинамія, малорухливий спосіб життя призводять до ослабле­н­ня серцево-судин­ної системи та захисних функцій організму. Зважаючи на це, у Фінляндії, Японії, Канаді та низці інших країн почали здійснювати державну політику щодо впровадже­н­ня в повсякден­не життя різних форм рухової активності в по­єд­нан­ні з раціональним харчува­н­ням, профілактикою негативних звичок, збереже­н­ням екології тощо. У результаті цього смертність людей молодого та середнього віку скоротилася в кілька разів, середня тривалість життя збільшилася від 10 до 20 р., зросла жит­тєва спроможність населе­н­ня, його добробут.

Ожиріння

Серед факторів ризику неінфекційних захворювань особливе занепокоє­н­ня викликає ожирі­н­ня. Медико-соціальне значе­н­ня цієї про­блеми серед молоді ви­значається ускладне­н­нями та не­сприятливими наслідками для фізичного і психосоціального здоровʼя. Поруше­н­ня метаболізму, що виникають при ожирін­ні та надлишковій масі тіла, закономірно призводять до роз­витку серцево-судин­ної патології, цукрового діабету 2-го типу, захворювань су­глобів, без­плі­д­дя, жирового гепатозу, гіперурикемії, зло­якісних ново­утворень, захворювань, що су­проводжуються гіпоксією (апное, астма), тощо. Найбільші темпи приросту випадків ожирі­н­ня спо­стерігаються у віковій групі 15–17 р. — у 3 рази (2003 — 9,7 на 1 тис. під­літків, 2017 — 29,39). За результатами ре­гресійного аналізу, про­гнозні тенденції щодо поширеності та захворюваності на ожирі­н­ня в країні є не­сприятливими. Низький та нижчий за середній рівень фізичного стану має молодь у віці 16–19 р. — 61 %, 20–29 р. — 67,2 %, 30–39 р. — 66 %. Тривогу викликає незадовільний стан залуче­н­ня молоді до занять фізкультурою і спортом. Лише кожна пʼята особа старшого шкільного віку та кожен десятий студент мають до­статній рівень рухової активності оздоровчого спрямува­н­ня, що є одним із найнижчих показників у Європі, 60 % з них не спроможні виконати вимоги загальноєвропейських тестів із фізичної під­готовки.

Алкоголізм і наркоманія

Захворюваність серед молоді на хронічний алкоголізм залишається високою — 0,4 випадки на 10 тис. під­літків. Від­повід­но до загально­прийнятих між­народних норм, нацією, що вимирає, вважають таку, яка вживає понад 8 л чистого спирту на душу населе­н­ня на рік. Рівень спожива­н­ня алкоголю в Україні — 10,2–13,9 л/рік. За даними Національної ради з питань охорони здоровʼя, в Україні щороку через алкоголізм помирає понад 40 тис. осіб, зокрема через отрує­н­ня — близько 8 тис., кардіопатію — 8 тис., а також інші захворюва­н­ня і нещасні випадки, повʼязані з ужива­н­ням алкоголю. Майже 40 % українських під­літків 14–18 р. регулярно вживають спиртні напої. Алкоголь є причиною перед­часної смерті майже 30 % українських чоловіків. На думку вітчизняних лікарів, наразі нараховують понад 600 тис. лише офіційно зареєстрованих алкоголіків. На 6 чоловіків, залежних від алкоголю, припадає 1 жінка. Чверть алкоголіків в Україні — молоді люди. Крім того, більшість під­літків зі­знаються, що вживали слабоалкогольні напої ще до повнолі­т­тя, а кожен пʼятий випиває майже щодня. Вживають алкоголь 68 % хлопців і 64 % дівчат, найпопулярніший напій — пиво, спожива­н­ня якого за остан­ні 4 р. зросло удвічі. За остан­німи соціологічними опитува­н­нями, 76 % під­літків мають досвід вжива­н­ня слабоалкогольних напоїв, 22 % студентів середніх та вищих на­вчальних закладів вживають спиртні напої практично щодня або щонайменше кілька разів на тиждень (у першу чергу пиво та слабоалкогольні напої). Тверезий спосіб життя серед осіб, старших 18 р., ведуть лише 10,6 % чоловіків, 19,3 % — жінок. Україна за­знає значних фінансово-економічних (від 3 до 11 млрд грн), демо­графічних, трудових та інших втрат через стигматизацію частини нашого су­спільства хворих на алкогольну залежність.

Особливу стурбованість викликає про­блема курі­н­ня, що зумовлено мас­штабністю шкоди цієї звички для здоровʼя. За статистичними даними щодо реалізації тютюнових виробів і результатами опитува­н­ня населе­н­ня, в Україні кількість тих, хто палить, збільшується, особливо серед осіб жіночої статі. Уже до 18 р. 82 % юнаків та 72 % дівчат мають досвід курі­н­ня. Особливо негативним є те, що палять 25–30 % жінок дітородного віку (20–39 р.). За різними даними, цією шкідливою звичкою уражені від 50 до 74 % юнаків та дівчат віком 17–18 р.

Медичною і соціальною про­блемою є роз­по­всюдже­н­ня наркоманії. Перша спроба вжива­н­ня наркотиків для більшості від­бувається ще в під­літковому віці до досягне­н­ня 19 р. Рівень захворюваності серед молоді на наркоманію залишається високим — 2,5 випадки на 10 тис. під­літків, хоча захворюваність під­літків на наркологічні роз­лади за 5 років дещо зменшилася. Встановлено, що серед осіб до 20 р. майже кожен третій хоча б один раз вживав наркоген­ні речовини. За даними статистичних досліджень, в Україні перше місце за вживаністю посідають наркотичні засоби, що виготовляють ку­старними методами з різних сортів олійних, дикого і декоративних маку. Це так звана «чорна ширка», яку вживають 70–80 % наркоманів. На другому місці — ку­старні препарати з різних сортів коноплі (гашиш, анаша, марихуана), на третьому — такі фармакологічні препарати, як морфін, кодеїн, кофеїн, барбітурати, промедол, а також «біла ширка» — наркотичні речовини, що виробляють ку­старно з медичних препаратів. Остан­нім часом серед наркоманів України все більше поширюється вжива­н­ня героїну, амфетамінів, кокаїну, ЛСД, триметилфентонілу, ек­стазі, опіо­їдів, бензодіазепінів, циклодолу, трамадолу та ін. Наркоген­на дія деяких з них (на­приклад, триметилфентонілу) в 50 разів пере­вищує активність морфіну. 73 % наркозалежних мали практику вжива­н­ня неінʼєкційних наркотиків та 59 % — інʼєкційних. Середній вік ініціації вжива­н­ня наркотичних речовин — 26 р. Станом на 2018, в Україні під на­глядом пере­бувало 694,9 тис. осіб із роз­ладами психіки та поведінки через ужива­н­ня психо­активних речовин (диспансерна і профілактична групи на­гляду) або 1631,6 на 100 тис. населе­н­ня, з них понад 50 % — молодь віком від 15 до 35 р. У структурі захворюваності на такі роз­лади у 2017 чоловіки складали 16,7, жінки — 1,9 на 100 тис. від­повід­ного населе­н­ня Поширеність роз­ладів через вжива­н­ня психо­активних речовин становила 532,4 осіб або 1250,0 на 100 тис. населе­н­ня (диспансерна група), 381,6 на 100 тис. населе­н­ня (профілактична група). При цьому слід враховувати, що, на думку спеціалістів, реально на обліку пере­буває лише 10–20 % осіб, які вживають наркотичні речовини. За про­гнозами, їх кількість неухильно зро­статиме за рахунок тих, хто вживає психо­активні речовини, тоді як кількість хворих практично не зменшиться через низьку ефективність традиційних методів лікува­н­ня (за статистикою, від наркоманії виліковують лише 5–8 % хворих). Природно, що така кількість молоді з роз­ладами психіки та поведінки має значні медичні, соціальні, моральні і економічні наслідки для су­спільства. Ці хвороби найчастіше мають хронічний характер пере­бігу й потребують значних зусиль як органів охорони здоровʼя, так і багатьох державних структур для врегулюва­н­ня жит­тєвих про­блем цієї категорії людей, зокрема їх праце­влаштува­н­ня.

Ре­продуктивне здоровʼя

Концепція національної про­грами зі збереже­н­ня ре­продуктивного здоровʼя ґрунтується на гуманістичному принципі, що проголошує самоцін­ність кожної особистості. Сексуальна поведінка людини ви­значається не лише гормональними чин­никами, а й процесами вихова­н­ня, емоційними і психічними станами тощо. Недотрима­н­ня здорового способу життя у молодіжному середовищі негативно впливає на ре­продуктивне здоровʼя. Як наслідок — про­блеми демо­графічного роз­витку та кризових проявів у функціонуван­ні ін­ституту сімʼї. Частота пологів у закладах охорони здоровʼя, під­порядкованих МОЗ України, за остан­ні 6 р. мала тенденцію до зниже­н­ня: у дівчат-під­літків 15–17 р. — 10,03 та 8,61, у жінок 18–34 р. — 73,5 і 65,7, у жінок 35 р. і старших — 9,14 та 8,6 на 1 тис. жіночого населе­н­ня. Поширюються дошлюбні та позашлюбні статеві стосунки, що створює додаткові ризики роз­по­всюдже­н­ня соціально небезпечних інфекційних хвороб, збільшується кількість запальних захворювань ре­продуктивної системи, що має найбільш не­сприятливі наслідки, якщо особа захворіла в під­літковому віці. 2017 в Україні поширеність сальпінгітів, оофоритів у середньому дорівнювала 131,5 на 10 тис. дівчат 15–17 р. Серед молоді все частіше зу­стрічаються інфекції, що пере­даються статевим шляхом. 2017 захворюваність на сифіліс становила 4,03 на 100 тис. дівчат 15–17 р., хламідіоз — 13,9, трихомоніаз — 80,06, гонококової інфекцію — 6,23. Тривожною залишається також ситуація щодо вагітності та її наслідків у під­літків. Частота абортів серед дівчат 15–17 р. за остан­ні 5 р. зменшилася в 3,1 раза, але залишається на високому рівні порівняно з роз­виненими країнами. За опублікованими даними, у віці до 12 р. статеві стосунки почали 2,2 % юнаків і 0,5 % дівчат, у віці 12–14 р. — 20,9 % і 6,2 % від­повід­но, у віці 15–18 р. — 70,9 % і 70,5 %. Гостра про­блема ран­нього початку статевого життя серед під­літків виявляється й у тому, що майже в кожній школі трапляються випадки під­літкової вагітності, яка пере­важно закінчується абортом. 22,5 % школярів віком від 14 до 17 р. вважають, що початок статевого життя в 13–15 р. є цілком нормальним явищем. 25 % респондентів не вбачають в цьому нічого поганого. Лише 25 % опитаних вважають початок статевого життя в 13–15 р. явищем, що негативно впливає на здоровʼя.

За даними соціологічних досліджень, майже 10 % усіх вікових груп опитаної молоді має протягом року від 3-х до 5-ти партнерів, 2–3 % — 6–10 партнерів. Нині перший статевий контакт від­бувається у більш молодому віці та раніше роз­починається регулярне статеве життя. Якщо серед 25–28-річних тільки 6 % у перший статевий контакт вступили у віці до 16 р., то серед вікової групи 21–24 р. таких 11 %, серед 18–20-річних — 16 %, а наймолодшої молодіжної групи 15–17 р. — 21 %. І це при тому, що недо­статньо використовуються засоби індивідуального захисту. Високий від­соток юнаків і дівчат, за даними медичних обстежень, мають низький рівень ре­продуктивного здоровʼя, тобто для багатьох складно або й узагалі неможливо зачати, виносити й народити дитину. Зʼясо­вано, що найбільшу частку серед чоловіків, що страждають на без­плі­д­дя, складають особи у віці від 18 до 25 р. Головна причина цього — шкідливі звички, зокрема алкоголізм (особливо пивний). Жіноче без­плі­д­дя становить 80 % шлюбного без­плі­д­дя, пере­важна причина його — ендокрин­ні роз­лади. Основна частка припадає на жінок у віці від 25 до 30 р. Ви­вчаючи особливості сексуальної поведінки сучасної молоді, науковці від­значають зниже­н­ня середнього віку початку статевого життя. Наявність сексуального досвіду в групі віком 14–17 р., за різними даними, ви­знають 25–48 % респондентів, при цьому майже половина з них — до 16 р. Досвід випадкових статевих контактів зареєстровано серед 35–40 % опитаних, при­близно 60 % вважають своє статеве життя регулярним, біля 50 % від­значають часту зміну сексуальних партнерів. В Україні аборт залишається одним із методів регулюва­н­ня народжуваності й за своїми наслідками є основним чин­ником роз­ладу ре­продуктивного здоровʼя. 2000 кількість абортів складала 434 тис. (34,1 на 1 тис. жінок, 113 — на 100 пологів), до 2017 зафіксовано сут­тєве зниже­н­ня — 95 тис. (9,4 на 1 тис. жінок, 27 — на 100 пологів), але цей показник залишається набагато вищим, ніж у роз­винених країнах. Від­творе­н­ня населе­н­ня, закладе­н­ня основ формува­н­ня трудового потенціалу повин­не пере­бувати під по­стійним контролем су­спільства. Від 2010 смертність жінок від причин, повʼязаних із вагітністю, пологами та ускладне­н­нями післяпологового періоду зменшилася в 3,4 раза, але цей показник залишається високим серед країн Європи і 2017 склав 10,7 випадків на 100 тис. живонароджень, в основному за рахунок материн. смертності (9,1).

ВІЛ та інші інфекційні хвороби

Викликає занепокоє­н­ня статистика захворюваності на деякі інфекційні хвороби, що мають соціально об­умовлений характер, — туберкульоз, ВІЛ/СНІД та венеричні захворюва­н­ня. В Україні 1965–90 захворюваність на всі клінічні форми туберкульозу зменшилася в 3,6 раза, смертність — у 3,3 (тоді як 1990–95 збільшилася на 30 %). У 2012–18 туберкульоз під­літків (15–17 р.) мав тенденцію до зниже­н­ня на 18,4 % — від 23,3 до 19,0 на 100 тис. осіб, на вікову групу 25–44 р. припадає 50,13 % хворих. Аналіз поширеності професійного туберкульозу свідчить, що найчастіше цю хворобу реєструють серед осіб праце­здатного віку (90 %), з них найбільше — у віці 25–34 р. (32 %), а в 10 % випадків — навіть у віці 20–25 р. Ці показники свідчать про високу соціальну значимість захворюваності на туберкульоз та економічну збитковість для держави. Го­строю залишається про­блема пошире­н­ня серед молоді ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД. Від 1987 в Україні офіційно зареєстровано 330 485 нових випадків ВІЛ-інфекції, від СНІДу померло 47 646 осіб. Найбільш уражені ВІЛ-інфекцією Дні­пропетровська, Одеська, Донецька, Київська, Миколаївська обл. та Київ. Кількість ВІЛ-інфікованих, які пере­бували на обліку в медичних закладах, на кінець 2018 склала 141,6 тис. осіб (335,4 на 100 тис. населе­н­ня), хворих на СНІД — 43,9 тис. осіб (103,9 на 100 тис. населе­н­ня). Ситуація в Україні щодо цієї патології найгірша в Європі. Це знижує трудовий потенціал, погіршує ре­продуктивне здоровʼя населе­н­ня, є тягарем для системи охорони здоровʼя, завдає значної шкоди економіці держа­ви й психічному стану людини у звʼяз­­ку з певною стигмацією су­спільства ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД. Самолікува­н­ня, наявність приватних клінік, від­сутність санітарно-епідеміологічного на­гляду призводить до некерованості процесу обліку, реєстрації, проведе­н­ня запобіжних заходів щодо пошире­н­ня цього виду патології. Тому статистика не зав­жди від­повід­ає реальному рівню пошире­н­ня цих хвороб і, як правило, подає становище в молодіжному середовищі в дещо прикрашеному ви­гляді. В Україні 9 із 10 хворих на гонорею не звертаються за допомогою до шкірно-венерологічних диспансерів. Не­зважаючи на те, що спо­стерігається зниже­н­ня показників захворюваності на сифіліс і гонорею серед під­літків 15–17 р., абсолютний їх показник залишається надто високим. За даними МОЗ України, 2018 з уперше в житті встановленим діа­гнозом венеричного захворюва­н­ня сифілісу, гонококової інфекції, хламідіозу, трихомоніазу, урогенітального мікоплазмозу захворюваність складає 177,8 тис. випадків (95,4 на 100 тис. осіб від­повід­ного віку).

Смертність

На високому рівні залишається смертність молоді від нещасних випадків, вбивств та самогубств. Щороку в Україні гинуть у дорожньо-транс­порт­них пригодах (ДТП) близько 3 тис. осіб і понад 30 тис. отримують травми. ДТП є найпоширенішою причиною смерті молоді у віці 15–24 р. За даними офіційної статистики, за 15 років в Україні загинуло в ДТП 74 тис. осіб; 76 % травмованих в ДТП помирають на дошпитальному етапі, тоді як в країнах ЄС — 28 %. Виробничий травматизм з тенденцією до зниже­н­ня залишається одним із найвищих у Європі (у 2018 — 4965 випадків, з них 332 — зі смертельними наслідками). Виділяють окремо травми внаслідок військових дій. Станом на 28 жовтня 2017, за даними Ген­штабу ЗС України, від початку проведе­н­ня антитерористичної операції (нині операція обʼ­єд­наних сил) бо­йові втрати склали 10 710 військовослужбовців, з них 2333 — загинуло, 8377 — поранено або травмовано внаслідок бо­йових дій. Станом на 14 квітня 2017, за даними МО України, бо­йові втрати становили 2652 військовослужбовців з усіх силових ві­домств України (ЗС України, Національної гвардії України, МВС, СБУ, прикордон­ників тощо), а ще 9578 військовослужбовців ді­стали поране­н­ня. Станом на 27 жовтня 2017, за даними головного військового прокурора України, небо­йові втрати (за­знали не під час бою чи провокацій ворога) усіх силових структур України за час конфлікту на всій території України склали 10 103 особи, з них загинули 2150, у зоні бо­йових дій на Донбасі — від­повід­но 3699 і 935. Це сут­тєво впливає на генофонд України, демо­графічну ситуацію, трудовий потенціал.

Самогубство в Україні — друга причина смерті після природних і зовнішніх причин закінче­н­ня життя. За даними Державної служби статистики України, 2018 його коефіцієнт у країні склав 16,6 осіб на 100 тис. населе­н­ня (дані ВООЗ від­різняються: 20,1 на 100 тис. осіб), тобто всього жертвами суїциду стало близько 7 тис. українців. Випадки суїциду серед молоді — перед­усім соціальна про­блема. За даними медичної статистики, максимальну кількість самогубств скоюють у віці 15–24 р. У 2018 на одну жінку, яка загинула від самогубства, припадало в середньому 6,7 загиблих чоловіків. На жаль, офіційна статистика неповна, тому що реально реєструють лише частину завершених самогубств, отрує­н­ня чи самопорізи лікарі кваліфікують як нещасні випадки чи пере­дозува­н­ня наркотичною речовиною. Серед жертв самогубств в Україні ви­окремлюють військовослужбовців та учасників бо­йових дій. Мобілізація різко, без будь-якої адаптації та «пере­хідного режиму», змусила молодих призовників воювати за свою країну. При цьому добровольці, тобто політично та ідеологічно мотивованих люди, набагато менше страждають від де­пресії, дезорієнтації та десоціалізації. Це під­тверджує дослідже­н­ня Ін­ституту психології НАПНУ (2018). Психічні поруше­н­ня й нейропсихологічні особливості (пост­травматичний стресовий роз­лад, психоген­на амнезія щодо психотравмуючих подій, кон­структивна агресія, почу­т­тя провини за те, що вижив, а соратники не змогли тощо) є причиною того, що щотижня в ра­йоні бо­йових дій суїцид скоюють 2–3 військовослужбовці, а від початку військових дій на Сході України на себе наклали руки понад 500 бійців української армії (без урахува­н­ня демобілізованих учасників бо­йових дій).

Інвалідність

За статистикою, кожна пʼята людина в Україні має обмеже­н­ня жит­тєдіяльності, пере­важно через хвороби. Станом на 2018 рік близько 2,5 млн осіб офіційно ви­знані особами з інвалідністю. Серед тих, кому вперше встановлено інвалідність у віці до 39 років, 62,9% мають психічні роз­лади. Травми опорно-рухового апарату є однією з основних причин первин­ної інвалідності серед молоді (16–29 років), особливо серед юнаків. Кожен третій, хто отримує інвалідність внаслідок таких травм, молодший 30 років. Частота первин­ної інвалідності серед юнаків (16–19 років) утричі вища, ніж серед дівчат, і становить 35,4 та 12,0 на 100 тис. осіб від­повід­но. У молодому праце­здатному віці (20–29 років) рівень первин­ної інвалідності внаслідок травм вищий: 44,9 — у чоловіків та 12,6 — у жінок. Найчастіше інвалідність у цьому віці спричинена побутовими травмами, а також травмами, отриманими внаслідок воєн­них дій.

Таким чином, структура захворюваності молоді має свої особливості й ви­значається специфікою жит­тєдіяльності людини у віці 15–35 р. У цей період завершується формува­н­ня організму, становле­н­ня ре­продуктивної функції. Саме в цьому віці здебільшого від­творюються нові поколі­н­ня. Для молодіж. середовища, більш ніж для ін. категорій населе­н­ня, характерні захворюва­н­ня, пере­важно повʼязані із способом життя (венеричні, СНІД, наркоманія, токсикоманія, курі­н­ня, вжива­н­ня алкоголю, гіподинамія тощо).

Завантажити статтю