Моршин

МО́РШИН — місто обласного значе­н­ня (від 2002) Львівської області. Є бальнеол. курортом заг.-держ. значе­н­ня (осн. лікув. засоби: мінерал. води хлоридно-сульфат., натрієво-магнієвого, хлоридно-натрієвого, сульфатно-хлорид., кальцієво-натрієвого складу, торфова грязь, озокерит; показа­н­ня: захворюва­н­ня травної та сечовиділ. систем). М. знаходиться серед прикарпат. лісів, на р. Бережниця (притока Дністра), за 82 км від обл. центру, 14 км від м. Стрий і 95 км від Івано-Франківська. Площа 2,22 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 6482 особи (складає 70,8 % до 1989); станом на 1 січня 2018 — 5826 осіб; пере­важно українці. Залізнична станція. Побл. М. виявлено мезоліт. стоянку. Зна­йдено артефакти 10–6 тис. до н. е. — вироби з кременю, уламки пластинок, знарядь та від­щепи. Існує кілька версій щодо походже­н­ня назви: від ймовір. засн. Петра Морштина, імʼя якого зафіксовано в істор. джерелах; від слова «мурса», що в пере­кладі з румун. мови означає «вода з медом»; від словосполуче­н­ня нім. слів «moor» і «schönes» — «красиве болото». М. уперше згадується у судовому записі 1482 як село, що входило до складу Польщі та належало шляхтичу Юхну Нагваз­дану. На той час тут було 12 дворів. Уже тоді місц. селяни використовували джерела ропи для ку­стар. виварюва­н­ня солі. 1538 власники М. шляхтичі Браницькі отримали до­звіл на від­кри­т­тя соляних шахт. Було викопано 5 шахт. колодязів для видобува­н­ня ропи. Однак моршин. сіль не змогла конкурувати з сіллю з ін. міст, бо містила мірабіліт, що спричинювало гіркоту. Пізніше село належало шляхтичам Белзецьких, Лабенцьким, Шептицьким, Кунішовичам та ін. Восени 1621 та влітку 1622 чимало моршинців забрали в ясир татар. загони. Водночас мешканці потерпали від частих неврожаїв. 1692 в М. було 12 дворів. Після 1-го поділу Польщі 1772 ві­ді­йшов до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1825 зведено деревʼяну церкву Покрови Пресвятої Богородиці (нині па­мʼятка архітектури місц. значе­н­ня; належить громаді УПЦ КП). 1875 прокладено залізницю Стрий–­Станіслав. 1876 у голови австр. парламенту Ф. Смольки село при­дбав під­приємець Б. Штіл­лер. За­прошені ним лікарі В. Пʼясець­кий і С. Дзіковський роз­почали організацію в М. клімато- та водолікува­н­ня на зразок зх. курортів, що були на той час досить популярними. 1878 став роком першого офіц. курорт. сезону з від­кри­т­тям «Закладу для лікува­н­ня грудних захворювань». Одночасно в околицях М. зна­йдено торфову грязь («боровину»). Курорт. сезон 1880 від­крили з новою на­звою «Лікува­н­ня мінеральними водами та грязями». 1881 Б.-Л. Радзішевський опублікував перший хім. аналіз ропи джерела № 1. Окрім при­йма­н­ня ванн, тоді ж зроблені перші спроби внутр. вжива­н­ня вод. 1883 воду для пиття почали продавати в пляшках. Після смерті Б. Штіл­лера 1884 за заповітом Моршин. курорт ві­ді­­йшов до «Товариства лікарів галицьких», що роз­будовувало його до 1939 (з пере­рвою під час 1-ї світової вій­ни). Моршин. курорт став ві­домим за межами Австро-Угорщини. У реклам. про­спектах, що виходили до 1914, його порівнювали з найпопулярнішими європ. курортами, називали «галицьким Спа» та «галицьким Карлсбадом». Моршин. ропу екс­портували в США, Велику Британію, Італію, Румунію та ін. країни. 1884 мешкали 214, 1894 — 264, 1904 — 503 особи. 1915 в околицях М. тривали великі бої. 1918 — під владою ЗУНР. 1919–39 — село Стрий. пов. Станіслав. воєводства Польщі; 1934–39 — центр ґміни. 1930 були збудовані водо- та грязелікарня, інгаляторій і бювет мінерал. вод «грибок», що став символом М. (арх. Ф. Коцімський); 1935–38 — Курорт. Дім (арх. М. Нікодемович; нині санаторій «Мармуровий палац» — па­мʼятка архітектури місц. значе­н­ня). У між­воєн. період фірма «Сіменс» електрифікувала курорт. Від 1939 — у складі УРСР. 1939–59 М. належав до Дрогоб., від­тоді — до Львів. обл.; тривалий час входив до Стрий. міськради, від серед. 1990-х рр. — до Стрий. р-ну. Від липня 1941 до 4 серпня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Від­ступаючи, енкаведисти (1941) та нацисти (1944) вбили багато моршинців. До серед. 1950-х рр. здійснювало збройну боротьбу під­пі­л­ля ОУН–УПА. 1948–96 — смт; 1996–2002 — місто рай. значе­н­ня. У 1950-х рр. знач. внесок у ви­вче­н­ня гі­дромінерал. бази курорту зробили фахівці спеціально створеної лаб., якою керував Ф. Горбенко. Був встановлений гідрохім. режим джерел, ви­значені умови екс­плуатації, а також роз­роблені нові науково об­ґрунтовані рекомендації з виготовле­н­ня різних роз­ведень лікув. вод, що й нині не втратили актуальності. Клінічне від­діл. та лікарі-практики курорту С. Пилькевич, Л. Лесик, Я. Глад­штейн, Г. Бутвін, С. Кубишин, Л. Пиріг, П. Величковський під керівництвом фахівців Одес. НДІ курортології та вчених Івано-Фр. і Львів. мед. ін­ститутів за­ймалися ви­вче­н­ням впливу на організм людини моршин. мінерал. вод та лікув. грязей. О. Варивода, М. Стороженко та Н. Середюк довели високу терапевт. ефективність за­стосува­н­ня води при хроніч. захворюва­н­нях жовч. шляхів та печінки. У 2-й пол. 1960-х рр. побудовано сучас. бювет мінерал. вод, роз­рахований на одночасне від­відува­н­ня 6 тис. осіб. М. стало курортом всесоюз. значе­н­ня. 1964 курорт від­відали 42 221, 1973 — 59 288, 1977 — 67 137 осіб. 1990–94 громадою УГКЦ споруджено церкву Святої Покрови Пречистої Діви Марії, 2012–15 громадою РКЦ — костел Божого Милосердя. Нині, окрім «Мармурового палацу», функціонують дочірнє під­приємство «Санаторно-курорт. комплекс “Моршинкурорт”» ПрАТ «Укр­­проф­о­здоровниця», до складу якого входять 5 санаторіїв, роз­рахов. на бл. 5 тис. пацієнтів що­місяця («Дністер», «Лаванда», «Перлина Прикарпа­т­тя», «Світанок», «Черемош») та бальнео­грязеозокеритолікарня; санаторії «Аркадія», «Моршинський»; пансіонати: «Арніка», «Борис», «Динамо», «Зорецвіт», «Моршин», «Одеса», «Троянда»; будинки від­починку «Віта Люкс», «Мінерали Карпат-С», «Нік»; готелі «Бог­дан», «Боніфацій», «Віват», «Дюк», «Максим», «Моршинська вежа», «Оберіг», «Оріон», «Парк»; приватна садиба «Но­стальгія». Працює Моршинський завод мінеральних вод «Оскар». У М. — навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-ліцей», до­шкіл. навч. заклад; курорт. Палац культури, школа мистецтв, міська та курортна б-ки; міська лікарня, Центр реабілітації ветеранів ОУН–УПА «Говерла»; від­діл. 4-х банків. Зразк. театр укр. пісні «Джерельце» — володар Ґран-Прі та лауреат багатьох всеукр. і між­нар. конкурсів. За межами міста здобув популярність ансамбль пісні і танцю «Смерічка». Є академія футболу «Скала», спортивний клуб «Грація», фізкультурно-оздоров. клуб «Плай». Гол. ЗМІ — ТРК «Про­стір». Діє місіонер. товариство «Вістка миру» євангел. християн-баптистів. Серед обʼєктів природно-заповід. фонду місц. значе­н­ня — Моршин. заказник (ландшафт., 3084,6 га), памʼятка садово-парк. мистецтва Курорт. парк (6,06 га), памʼятки природи Джерела № 1 «Боніфацій», № 4 Матері Божої, Свердловина № 6 (усі — гідрол.), Дуб Франца-Йосипа (ботан.; усі — від 1984). Від 1950-х рр. М. є одним із центрів лемків. різьбярства. Охороняються памʼятки монум. мистецтва місц. значе­н­ня: памʼятний знак жертвам ре­пресій (1990) і памʼятник Т. Шевченку (1997). Встановлено фігуру Христа Спасителя, памʼятний знак Борцям за волю України. Серед видат. уродженців — польс. історик, бібліотекар, дослідник замків, палаців і особняків Р. Афтаназі. З М. повʼязані життя та діяльність письмен­ника, громад.-культур. діяча Б. Кирчіва, поета, громад. діяча З. Красівського, учасника Норил. пов­ста­н­ня М. Меленя; живописця, графіка І. Завозіна, майстра різьбле­н­ня на дереві П. Кота; композиторів Р. Никифоріва, Р. Савицького; церк. діяча УГКЦ В. Максимця. Тут побували І. Франко, Андрей Шептицький. У М. написав повість «Тигролови» І. Багряний. У грудні 1971 — січні 1972 на Моршин. курорті лікувався поет В. Стус. 2011 С. Бандері присвоєно зва­н­ня «Почес. громадянин М.».

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю