Могилів

МОГИЛІ́В – село Царичанського району Дніпропетровської області. 2015 з Могилів. і Зорян. (підпорядк. с. Проточі) сільс. рад утвор. Могилів. об'єднану територіал. громаду (146,59 км², 4289 осіб). М. знаходиться на правому березі р. Оріль (притока Дніпра) та на лівому березі Дніпро–Донбас каналу, за 10 км від райцентру та 45 км від залізнич. ст. Балівка. Є оз. Біловід. Пл. 3,7 км². За переписом насел. 2001, у М. мешкали 4097 осіб; переважно українці. В околицях села досліджені кургани епохи бронзи з поодинокими сармат. похованнями. Побл. М. – залишки земляних валів Укр. укріпленої лінії (поч. 18 ст.; нині па­­м'ятка історії нац. значення). 1718 у писем. джерелах згадується хутір запороз. старшини Могили, що існував на цих землях. Згодом – слобода. У 18 ст. М. входив до Протовчан. паланки Запороз. Січі; у 19 – на поч. 20 ст. – центр Могилів. волості Новомоск. пов. Катеринослав. губ. 1886 тут було 734 двори, мешкали 4697 осіб, проходили 2 ярмарки. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1932 – у складі Дніпроп. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від вересня 1941 до вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювали понад 1,5 тис. осіб, з них бл. 800 загинули. Через кілька десятиліть відкрито Меморіал Слави на честь воїнів-визволителів і воїнів-земляків. Наприкінці 1960-х рр. проживали понад 5,3 тис. осіб. Нині у М. – 2 заг.-осв. школи, 2 дитсадки; Будинок культури, б-ка; амбулаторія. Діє Свято-Воскресен. церква УПЦ МП. Серед видат. уродженців – учасники 2-ї світ. вій­ни, Герої Рад. Союзу М. Панікаха й І. Шишкань (встановлено погруддя обох).

В. В. Дружко