МІ́Л­ЛЕР Михайло Олександрович (14(26). 11. 1883, слобода Камʼяно-Міл­лерівська, Обл. війська Донського, нині смт Камʼяне Антрацитів. міськради Луган. обл. — 15. 02. 1968, м. Мюнхен, Німеч­чина) — археолог, історик. Брат О. Міл­лера. Доктор історичних наук (1940), член-кореспондент Держ. академії історії матеріал. культури (1935). Дійсний член НТШ (1949) і УВАН. Закін. класичну гімназію у м. Таганрог (Росія, 1903), істор. факультет Моск. університету (1908) і юрид. факультет Харків. університету (1911). Від 1913 працював суд­дею, від 1920 учителював у Таганрозі; 1927–32 — за­ступник нач. Дні­прогесів. археол. екс­педиції; водночас 1931–32 викладав у Дні­проп. ІНО (нині Дні­про); 1932–34 — у Таганроз. плановому ін­ституті; 1934–37 — проф. історії Пн.-Кавказ. ін­ституту марксизму-ленінізму (м. Ростов-на-Дону, РФ); за сумісництвом 1935–42 — проф. історії стародав. світу та археології Ростов. пед. ін­ституту; 1940–42 — завідувач кафедри археології та давньої історії Ростов. університету; осінь 1942 — лютий 1943 — директор Краєзн. музею Рос­това-на-Дону. Від 1943 — на еміграції у Німеч­чині: 1951–62 — наук. секр. і чл. дирекції Ін­ституту з ви­вче­н­ня СРСР (Мюнхен). Від 1903 брав участь в археол. екс­педиціях свого старшого брата і Д. Яворни­цького на Донщині, Надазовʼї та у Надпоріж­жі. Послідовник культурно-істор. краєзн. школи М. Сум­­цова, В. Городцова та Д. Яворницького. Досліджував кургани доби бронзи, скіф., сармат. і античні старожитності, а також укр. геральдику.