Мінкевич Вітольд
МІНКЕ́ВИЧ Вітольд (17. 06. 1880, м. Іркутськ, Росія — 24. 01. 1961, м. Ґданськ, нині Помор. воєводства, Польща) — архітектор, теоретик архітектури. Чоловік С. Альбіновської-Мінкевич. Навч. на інж. відділі Варшав. політехніки (1900–01), закін. архіт. відділ Львів. політехніки (1908). Відтоді працював у ній: від 1920 — професор кафедри монум. архітектури політехніки, 1923–24, 1927–28 — декан архіт. ф-ту, 1930–31 — ректор; водночас 1910–15 — викладач архіт. рисунку у Львів. худож.-пром. школі. Працював у буд. фірмі І. Левинського (1906–11). У співавторстві з В. Дердацьким створив проекти: блоку сецесій. камʼяниць на вул. Л. Сапіги (нині С. Бандери), № 2, 4, 6 (1908–09), дому Л. Аппеля на вул. св. Миколая (нині М. Грушевського), № 10 (1911) — із чітко членов. фасадом, прикрашеним скульптурами З. Курчинського, камʼяниці на вул. К. Пуласького (нині Паркова), № 14 (1910–11, скульптура З. Курчинського над входом). Вірогідно, М. — автор проектів елегант., з елементами неокласицизму в декорі, фасаду житл. будинку на вул. Красицьких (нині І. Огієнка), № 6 (1908–09, споруджено фірмою І. Левинського) і спрощеного, плаского фасаду камʼяниці Лозинських на вул. В. Лозинського, № 4 (1909). Із В. Дердацьким спорудив прибутк. камʼяниці у стилі рац. сецесії (модерну) з елементами модернізов. класицизму, напр., на вул. Я. Карловича (нині В. Стуса), № 7 (1910–11) і вул. Я. Собеського (нині Братів Рогатинців), № 14 (1912), особняк на вул. Гетьмана Тарновського (нині Генерала Тарнавського), № 71 (1913–22), з виділеною півкруглою терасою й акцентов. трикут. фронтоном, продуманою геом. стилізацією в оздобленні інтерʼєрів. 1911 на вул. Б. Зиморовича (нині Дж. Дудаєва), № 17 споруджено дім Пед. товариства у неокласич. стилі з фасадом, оздобленим скульптурами З. Курчинського та великим залом для засідань і муз.-театр. вистав. Із В. Дердацьким проектував робітн. колонію транспортників біля нового трамвай. депо на вул. Нової Різні (нині Промислова). Плани першого великого будинку трамвайників у стилі рац. модерну датовано 1912. Найвідомішою спорудою цієї спілки став модернізовано-ампір. прибутк. будинок А. Левіна (1911–12), що завершив урбаніст. композицію нової частини вул. Валова (№ 13). На основі конкурс. планів М. і В. Дердацького арх. М. Блеха 1911–12 звів будинок Львів. філії Праз. кредит. банку на розі вул. Карла-Людвіґа та Яґеллонської (нині «Промінвестбанк» на розі вул. Академіка Гнатюка і проспекту Свободи, № 17). Із В. Дердацьким виконав низку конкурс. проектів для Львова, зокрема торг. будинку родини Бромільських на розі вул. Академічна (нині проспект Т. Шевченка), № 6 і вул. Хоронщизна (нині П. Чайковського), № 3 (1909, 1-а премія), нового Палацу мистецтв (1910, у переосмислених формах старої дере-вʼяної архітектури Галичини), нового костелу св. Анни у стилі модернізов. ренесансу (1912, 2-а премія), нового будинку університету (1913, 3-я премія, у вигляді палацу з рисами палладіан. архітектури). Проекти сільс. костелів і садиб у дусі переосмислення традицій нар. дере-вʼяного зодчества М. експонував 1910 на 1-й архіт. виставці у Львові. 1912 із В. Дердацьким запропонував міськраді проекти типових міських павільйонів (трамвай. і для продажу фруктів) із відгомоном орнам. сецесії в лініях дахів. На 2-й виставці товариства «Зеспул» у Львові 1913 М. виставив проект реклам. вивіски готелю «Жорж» із зображенням св. Юрія-Змієборця. Спільно зі скульптором Я. Нальборчиком 1911 брав участь у конкурсі проектів памʼятника Ф. Смольки у Львові (3-я премія). 1913 М. спроектував нову машинну лаб. політехніки з яскраво виявленим назовні розподілом приміщень, особливо великий центр. зал. Буд-во лаборатор. корпусу мех. факультету на вул. К. Уєйського (нині М. Устияновича) завершено 1926 за проектом М. у рисах модернізов. класицизму. 1919–39 М. поступово переходив від неокласицизму до функціоналізму, лише у гол. вівтарі костелу св. Марії-Маґдалини (1925–26, скульптор Я. Райхерт-Тодт) звернувся до мотивів бароко. 1925–29 займався реконструкцією вірмен. церкви, зокрема виконав новий гол. вівтар з мармур. балюстрадою, амвон та єпископ. трон. 1926–28 побудовано житл. комплекс для пенсій. закладу правників на вул. На Байках (нині Київська), № 24, 26, 28, 28а, у стилі функціоналізму із застосуванням елементів кубізму — великий 4-секцій. блок будинків на 56 квартир. 1927–28 М. спорудив комплекс на 86 квартир для пенсій. закладу робітників на вул. Стрийська, № 36–42, який в архіт. вирішенні став знач. кроком на шляху формування характер. рис львів. функціоналізму (тут уперше впроваджено центр. опалення). Через розташування комплексу на схилі гори, навпроти Стрий. парку, використав на фасадах велику кількість лоджій та балконів. Комплекс складається з трьох обʼємів — двох бічних, 5-поверхових, і центр. 6-поверхового, що разом утворюють глибокий курдонер із попереч. проїздами. 1928–32 зведено житл. будинок на вул. С. Ґловінського (нині Чернігівська), № 17, де широкий проїзд у подвірʼя акцентовано двома рядами пілонів, посередині проїзду знаходяться входи на сходові клітки. Серед ін. творів цього періоду: літній театр на Сх. торгах, нові корпуси Інфекц. клініки університету на вул. Пекарська, № 54 (усі — 1927), павільйон Міністерства промисловості та торгівлі на Заг. крайовій виставці у Познані (Польща, 1929), пошта у Бориславі на Львівщині (1930), дві водогінні вежі у нових р-нах Львова (1934–37), Окруж. суд у Перемишлі (1938–39), «Новий Дім здоровʼя» у Криниці (1939; обидва — Польща). 1929 брав участь у конкурсах проектів львів. споруд — Офіцер. дому на вул. Яблоновських (нині Ш. Руставелі) і костелу Матері Божої Остробрамської. 1932 завершив розпочате за планами Т. Обмінського будівництво Наук. б-ки політехніки на вул. Ю. Никоровича (нині Професорська). 1932–37 керував реставрацією Олес. замку (нині Львів. обл.). 1940–41 у дусі «сталін. ампіру» перебудував інтерʼєр театру Скарбека (нині театр ім. Лесі Українки; спільно з Л. Краковським). Член Товариства покращення вигляду міста Львова та околиць (1911), Кола польс. архітекторів у Львові (1920). Публікував статті з теорії архітектури у львів. часописах «Architekt», «Czasopismo Techniczne». В архіт. думці Львова 1908–14 був одним із творців ідеї раннього функціоналізму. 1910 у ст. «Z powodu I Wystawy architektury we Lwowie» виділив 3 гол. напрями у львів. арх-рі: істор. стилі («другий історизм»), компіляцію нар. стилів на чолі із «закопанським», напрямок «щирості у конструкції й правди в композиції», розу від «рац.» сецесії до раннього функціоналізму. 1912 надрукував ст. «O przyszły gmach uniwersytetu» з аналізом планів нового університету на вул. св. Миколая. 1913 прочитав у Львів. худож.-пром. музеї доповідь «Сучасна архітектура». У ж. «Architektura i budownictwo» 1925 у ст. «Projekt gmachu Laboratotium Elektrycznego i Wydziału Mechanicznego Politechniki Lwowskiej» розповів про проект лаборатор. корпусу мех. факультету політехніки, 1927 у ст. «Domy mieszkalne zakładu pensyjnego funkcjonariuszów we Lwowie» подав аналіз тогочас. житл. будівництва. Від 1932 мешкав у влас. будинку на вул. М. Кампіана (нині С. Палія), № 3 (перебудував 1932–33 фасад і 3-й поверх у стилі функціоналізму). Від 1946 — у Ґданську: очолював каф. монум. будівництва політехніки. Писав олійні краєвиди.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
