Мустафін Габіден — Енциклопедія Сучасної України

Мустафін Габіден

МУСТА́ФІН Габіден (Мұстафин Ғабиден; 16(29). 11. 1902, місцевість Сартюбе, нині Тельман. р-ну Караґандин. обл., Казахстан – 20. 01. 1985, Алма-Ата, нині Алмати) – казахський письменник. Чл.-кор. АН Казах. РСР (1958), нар. письменник Казахстану (1984). Держ. премія Казах. РСР ім. Абая (1953). Навч. в аульного мулли, у рос.-казах. школі в с-щі Спаськ (нині Караґандин. обл.). На журналіст. роботі, зокрема від 1933 – відп. секр. г. «Қарағанды пролетариаты» («Пролетаріат Караґанди»), від 1940 – гол. ред. ж. «Әдебиет май­даны» («Літературний фронт»). Голова правління СП Казахстану (1953–57, 1961–64). Друкувати замітки, нариси, фейлетони почав 1925 у г. «Еңбекші қазақ» («Казахський робочий»), 1927 в альманасі «Жыл құсы» («Ранні птахи») опублікував перше оповідання «Сәрсен мен Боқаш» («Сарсен і Мукаш»). Роман «Өмір не өлім» («Життя або смерть», 1940) – один з перших творів казах. літ-ри на робітн. тематику (про становлення Караґандин. вугіл. басейну). Романом «Қарағанды» («Караґанда», 1952; укр. перекл. Д. Бедзика – К., 1956) М. продовжив тему шахтар. праці. У романі «Дауыл­дан кейін» («Після бурі», 1959) відображено соц. перетворення в аулі. Автор романів «Шығанақ» («Шиганок», 1945), «Көз көрген» («Очевидець», 1963, автобіогр.), повісті «Миллионер» («Мільйонер», 1948), зб. літ.-крит. статей «Ой әуендері» («Плин думки», 1978; усі – Алма-Ата). Твори М. насичені афоризмами, приповідками тощо. 1983 видано 5-томне зібр. його творів. Т. Шевченкові М. присвятив ст. «Ұлы Кобзарь» («Великий Кобзар», 1964).

Літ.: Кирабаев С. Габиден Мустафин / Пер. с казах. Алма-Ата, 1957; 1987.

Б. В. Хоменко

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
Б. В. Хоменко . Мустафін Габіден // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70165 (дата звернення: 22.10.2021)