М’язін Василь Олексійович — Енциклопедія Сучасної України

М’язін Василь Олексійович

М’Я́ЗІН Василь Олексійович (05. 10. 1936, с. Красково Моск. обл. – 26. 10. 2008, м. Чикаґо, шт. Іллінойс, США) – скульптор. Чл. НСХУ (1970). Закін. Моск. текстил. ін-т (1961). Відтоді жив в Одесі. На твор. роботі. Осн. галузі – станк. скульптура, монум.-ужитк. мист-во. Брав участь у виставках від 1967. Виконав монум.-декор. оформлення темат. композиціями в техніці рельєфів на металі (латунь, виколотка) «Золотого салону» пароплава «Грузія» та інтер’єру салону пароплава «Башкирія» (обидва – 1969). Виїхав 1997 до США.

Тв.: композиція «За владу Рад» (1968); чеканка «Музи» (1969); рельєфи – «Лицарі революції» (1969), «Ніжність» (1970); триптихи – «В ім’я життя», «Земля і люди» (обидва – 1971).

Т. В. Басанець

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
Т. В. Басанець . М’язін Василь Олексійович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70484 (дата звернення: 24.09.2021)