Народ

НАРО́Д — спільнота громадян однієї країни, носій суверенітету та єдине джерело влади в державі. «Народ» є геополітичним терміном, що, на від­міну від нації, має етнополітичний зміст. Як і нація, Н. — поліетнічний феномен, однак зосереджений не на етнічності, а на соціальності. У сучасній етнополітичній науці терміном «народ» найчастіше по­значають політичний вимір нації — політичні спільноти, що обʼ­єд­нує всіх громадян певної держави, незалежно від їхнього етнічного походже­н­ня, соціального і культурного статусу.

Термін «народ» зʼявився як від­повідь на спроби від­межува­н­ня етнічного чин­ника від політичного обʼєд­на­н­ня громадян у межах однієї держави. Дослідники вважають, що Н. — спільнота вищого, ніж нація, рівня, оскільки є комбінацією етнічного і соціального чин­ників. Водночас цей термін не має чітко ви­значеного, загально­прийнятого змісту. Спроби по­значити ним наднаціональну спільноту, політичну націю наштовхуються на знижене ро­зумі­н­ня терміна, успадковане з часів СРСР, коли ним по­значали населе­н­ня певної державної одиниці, не вказуючи на наявність особливого звʼязку між індивідами, які його складають. Якщо під «народом» ро­зуміють сукупність громадян держави, незалежно від етнічного складу, то під «нацією» — сукупність людей, повʼязаних спільною національною ідентичністю, мовою. Від­так належність до нації для індивіда завжди буде значимішою, ніж до деетнізованого народу. Водночас окремі дослідники пере­конані, що Н. — метаетнічна цілісність, що створює вищий, ніж національний, рівень інтеграції су­спільства. Н. містить не етнічне, а державно-право­ве навантаже­н­ня, що випливає з його суверен­ності у державі.

Н. є явищем соціального плану, в ньому від­ображено мету — згуртува­н­ня багатоетнічної спільноти. Однак на пост­радянському просторі, з огляду на негативний досвід пере­бува­н­ня республік у складі СРСР, формува­н­ня політичних націй під на­звою «народ» досить компліковане. У наднаціональній радянській імперії термін «народ» використовували для по­значе­н­ня націй, що при­звело до плутанини у термінах. Під час перших 10-ти р. державотворе­н­ня законодавці тенденційно продовжували ним користуватися. Лише згодом було по­дано тлумаче­н­ня Н. як політичної нації, до складу якої входять українська нація, меншини національні та всі етнічні групи, що населяють країну. В преамбулі до Кон­ституції України 1996 вміщено ви­значе­н­ня Н.: «Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України всіх національностей, виражаючи суверен­ну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворе­н­ня і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самови­значе­н­ня...». Отже, у Кон­ституції творе­н­ня держави по­дано як результат самови­значе­н­ня українського народу, політичної нації. Проте після пере­моги на президентських виборах В. Ющенка в Україні спо­стерігалася, з одного боку, етнізація всього політичного процесу, з іншого — від­хід від по­значе­н­ня політичної нації терміном «народ» (глава держави уникав його, щоразу звертаючись до громадян України як до нації, а не до Н.). Ймовірно, широкий вжиток цього терміна за радянських часів унеможливив викори­ста­н­ня його для по­значе­н­ня політичної нації не лише в Україні, а й в інших пост­радянських державах. Так, Казах­стан також ві­ді­йшов від поня­т­тя «народ Казах­стану», що по­єд­нує всіх громадян, які ре­презентують чисельні етнічні групи країни, зафіксовані в його Кон­ституції 1995. У 2004 Президент Казах­стану заявив про формува­н­ня казах­станської нації як політичної спільноти, що інтегрує пред­ставників усіх національностей, які населяють країну. Таким чином, у Казах­стані своєрідно ві­ді­йшли від етнічного терміна «казахська нація» і вина­йшли замін­ник дис­кредитованого терміна «народ» у формі «казах­станська нація».

Завантажити статтю