Нарада з безпеки та співробітництва в Європі — Енциклопедія Сучасної України

Нарада з безпеки та співробітництва в Європі

НАРА́ДА З БЕЗПЕ́КИ ТА СПІВРОБІ́ТНИЦТВА В ЄВРО́ПІ (НБСЄ) Ідею такої наради у 1960-і рр. висунули представники малих європ. країн, що входили до Орг-ції Варшавського договору та НАТО, а також нейтрал. держав. Із пропозицією про скликання форуму 1964 на 19-й сесії ГА ООН виступив міністр закордон. справ Польщі А. Рапацький, якого підтримала Румунія. На основі ухваленої з її ініціативи у грудні 1965 резолюції ГА ООН і до інтервенції країн Варшав. договору в Чехо­словаччину 1968 цю ідею обговорювала група країн, до якої увійшли Австрія, Бельгія, Болгарія, Данія, Румунія, Угорщина, Фінляндія, Швеція, Югославія (1967 до них приєдналися Нідерланди). Однак, ідея малих країн Європи щодо НБСЄ не мала шансів на реалізацію без підтримки з боку СРСР та США. Після придушення «Празької весни» 1968 рад. кер-во зробило НБСЄ однією зі своїх центр. ініціатив на європ. напрямі зовн. політики та послідовно домагалося її реалізації, що ознаменувало важливий поворот у європ. політиці СРСР – перетворення його з ревізіоніст. держави у країну, що виступає за закріплення територ. і соц.-політ. статус-кво в Європі. До цього СРСР підштовхували криза у міжнар. комуніст. русі, що поглибилася після інтервенції в Чехословаччину, кризові явища в економіці країн «соціаліст. співдружності», зростаюче технол. відставання від Заходу, небезпека прямої військ. конфронтації з Китаєм. Незважаючи на сформоване рад. пропагандою уявлення про те, що Москві довелося домагатися скликання заг.-європ. наради всупереч позиції Вашинґтона, США нейтрально поставилися до ідеї НБСЄ, оскільки це як мінімум не суперечило амер. інтересам. Відповідаючи на пропозиції Орг-ції Варшав. договору, країни Заходу запропонували розглянути в межах континентал. форуму також і питання зміцнення довіри у військ. галузі та заходи із забезпечення більш вільного пересування людей та ідей через кордони (співроб-во в гуманітар. сфері), водночас США домагалися згоди СРСР на початок переговорів про скорочення звичай. зброй. сил і озброєнь у Європі. Багатосторонні консультації з підготовки НБСЄ тривали у Гельсинкі від 22 листопада 1972 до 8 червня 1973. Під тиском європ. держав у грудні 1972 СРСР дав згоду на розгляд проблематики гуманітар. співроб-ва, у січні 1973 – заходів у військ. сфері. У Заключ. акті НБСЄ (1975) закріплено принцип непорушності кордонів, що було гол. вимогою СРСР і його союзників по Варшав. договору. Водночас до нього включено формулу про можливість мирної зміни кордонів «відповідно до міжнародного права, мирним шляхом і за домовленістю». Вона залишала відкритою перспективу об'єднання Німеччини, відображала невизнання країнами Заходу законності включення країн Балтії до складу СРСР та підтверджувала повагу до прав людини й осн. свобод, доповнених конкрет. зобо­в'язаннями стосовно контактів між людьми та полегшення поширення, доступу та обміну інформацією, на чому наполягли країни Заходу. Баланс між положеннями безпек. і гуманітар. частин Заключ. акту до поч. 1990-х рр. був основою для подальшого формування та розвитку Гельсин. процесу (див. Московська Гельсинська група, Українська Гельсинська спілка). Спадкоємниця НБСЄ – створ. 1995 Організація з безпеки і співробітництва в Європі.

О. В. Кириченко

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
О. В. Кириченко . Нарада з безпеки та співробітництва в Європі // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71277 (дата звернення: 23.10.2021)