КІШ Елемір Елемірович (10. 03. 1928, с. Хоньковци, нині Словач­чина — 27. 06. 2005, м. Лутугине Луган. обл.) — художник декоративно-ужиткового мистецтва. Нар. майстер УРСР (1970). Член НСМНМУ (1996). Мистецтву навч. у Ф. Манайла, Й. Бокшая, З. Шолтеса. Працював 1961–79 у Закарп. худож.-вироб. майстернях; 1980–89 — на Ворошиловгр. худож.-вироб. комбінаті (нині Луганськ). Учасник обл., всеукр., всесоюз. та між­нар. мистецьких ви­ставок від 1962. Персон. — у Луганську (1979, 1999), Ужгороді (1979), Києві (1979, 2001), Сіверськодонецьку, Алчевську (обидва — Луган. обл., 1999). Основні галузі — декор.-ужитк. мистецтво (різьбле­н­ня на дереві, чеканка, плеті­н­ня з соломи), живопис, графіка (техніки — карбува­н­ня, витягува­н­ня, лиття, висічка, емалюва­н­ня, кува­н­ня, філі­грань). Автор памʼятника воїнам-інтернаціоналістам у м. Хуст (1975), вʼїзного знака у м. Свалява (1976; обидва — Закарп. обл.). Брав участь в оформлен­ні інтерʼєрів ресторанів «Нарцис» (Ленін­град, нині С.-Петербург, 1977) та «Вечірній» (м. Лутугине, 1982). Виготовляв також шаблі, шпаги, сервізи, кубки, чаші. Про творчість К. знято д/ф «Перлина рідного краю», «Меч і троянда», «Від­даю серце людям».