КІШ Елемір Елемірович (10. 03. 1928, с. Хоньковци, нині Словач­чина — 27. 06. 2005, м. Лутугине Луганської обл.) — художник декоративно-ужиткового мистецтва. Народний майстер УРСР (1970). Член НСМНМУ (1996). Мистецтву на­вчався у Ф. Манайла, Й. Бокшая, З. Шолтеса. Працював 1961–79 у Закарпатських художньо-виробничих майстернях; 1980–89 — на Ворошилов­градському художньо-виробничому комбінаті (нині Луганськ). Учасник обласних, всеукраїнських, всесоюзних та між­народних мистецьких ви­ставок від 1962. Персональні — у Луганську (1979, 1999), Ужгороді (1979), Києві (1979, 2001), Сіверськодонецьку, Алчевську (обидва — Луганська обл., 1999). Основні галузі — декоративно-ужиткове мистецтво (різьбле­н­ня на дереві, чеканка, плеті­н­ня з соломи), живопис, графіка (техніки — карбува­н­ня, витягува­н­ня, лиття, висічка, емалюва­н­ня, кува­н­ня, філі­грань). Автор памʼятника воїнам-інтернаціоналістам у м. Хуст (1975), вʼїзного знака у м. Свалява (1976; обидва — Закарпатська обл.). Брав участь в оформлен­ні інтерʼєрів ресторанів «Нарцис» (Ленін­град, нині Санкт-Петербург, 1977) та «Вечірній» (м. Лутугине, 1982). Виготовляв також шаблі, шпаги, сервізи, кубки, чаші. Про творчість К. знято документальний фільм «Перлина рідного краю», «Меч і троянда», «Від­даю серце людям».