Найдіч Дмитро Юрійович — Енциклопедія Сучасної України

Найдіч Дмитро Юрійович

НА́ЙДІЧ Дмитро Юрійович (15. 09. 1963, Київ) – піаніст, композитор, диригент, педагог. Син Юрія та Ніни Найдічів. Лауреат міжнар. конкурсів джаз. піаністів у Вільнюсі, Кракові (Польща; обидва – 1989). Закін. Київ. консерваторію (1990; кл. І. Рябова). Брав уроки композиції в І. Карабиця, диригування – у Р. Кофмана. Від 1988 був учасником джаз. фестивалів в Іспанії, Італії, Німеччині, Норвегії. 1991 виїхав до Франції, де від 1994 викладає у Нац. консерваторії в Ліоні. Неодноразово виступав із симф. оркестрами Лілля, Канн (обидва – Франція), симф. оркестром Маріїн. театру (С.-Пе­тербург), а також у дуетах з відомими музикантами Д. Локвудом, Ж. Апапом, Р. Ґальяно, П. Амуаялем, В. Шевелем та ін., у тріо з Ж.-Ж. Авенем і Ж. Аллюшем, з Д. Локвудом і П. Петібон. Від 1999 – організатор і ген. дир. муз. фестивалю «Melomanie d’An­nonay» (Франція). У Києві виступав із проектами «Бах в джазі», «Моцарт в джазі», «Sympholies» (квазісюрреаліст. фреска, створ. Н. на основі 3-го Фортепіан. концерту С. Рахманінова) тощо. Із симф. оркестром під кер-вом М. Дядюри створив оригін. проект «Музичні діалоги» (2000–02), де імпровізував на твори Е. Ґріґа, З. Кодаї, Д. Шостаковича, М. Равеля, П. Чайковського. Виступав із фольклористами – співачкою С. Карпенко, скрипалем С. Охрімчуком. У репертуарі – фортепіанні концерти С. Рахманінова, В.-А. Моцарта, Л. ван Бетговена, Дж. Гершвіна, доповнені влас. фортепіан. та оркестр. каденціями. У проектах поєднує джаз, сучасну імпровіз. музику й укр. фольклор. 2005 створив муз. виставу «Джаз і Діва» (разом із Д. Локвудом і К. Касадезюс; премія Ж.-Б. Мольєра як краща муз. вистава року, 2006), яка з успіхом пройшла у театрах Франції; 2009–10 – муз. виставу «Моє життя в шматки» (театр «Монпарнас», Париж, 2011). Брав участь у створенні музики до фільмів К. Лелюша «Один плюс одна» (2015) та «Життя кожного» («12 мелодій кохання», 2017). Концертує у Франції, Італії, Білорусі, Молдові, Україні та ін. Автор творів для фортепіано з оркестром – «Симфонічні імпровізації», «Балада про давнину київську», «Ностальгічний вальс», «Варіації на тему Моцарта», «Київський блюз» та ін. Здійснив низку записів на компакт-дисках.

Літ.: Ільницька М. Шлях до визнання // Музика. 2004. № 3; Найдюк О. Дмитро Найдич: «Моя роль у тому, щоб оживляти традиції» // Там само. 2012. № 1.

О. О. Савицька

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
О. О. Савицька . Найдіч Дмитро Юрійович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71729 (дата звернення: 17.09.2021)