Небесна сотня

«НЕБЕ́СНА СО́ТНЯ» — символічна назва (виникла за аналогією до усталеного на Майдані поділу на сотні) учасників Революції гідності, які загинули. За основною версією, вперше її вжила 23 лютого 2014 поетеса Т. Домашенко під час церемонії прощання на Майдані Незалежності в Києві з протестувальниками, яких було вбито 20 лютого на вул. Інститутська. У подальшому вислів «Герої Небесної сотні» поширено на всіх активістів, які загинули у грудні 2013 — лютому 2014, на вшанування пам’яті про них виконували народну пісню «Пливе кача по Тисині…». Загалом героями «Н. с.». вважають 107 осіб, хронологічно першим став П. Мазуренко, побитий у грудні 2013 співробітниками «Беркуту» (згодом помер у лікарні). Формування пантеону «Н. с.» розпочалося зі смерті С. Ніґояна, Р. Сеника та М. Жизневсь­кого (22 січня 2014 загинули під час силового протистояння на вул. М. Грушевського) та Ю. Вербицького (викрадений із лікарні т. зв. тітушками, побитий і покинутий без одягу в лісосмузі поблизу Києва), більшість героїв «Н. с.» загинула 18–20 лютого 2014.

Ключові події Революції гідності

18 лютого Євромайдан проголосив ходу «Мирний наступ» до будівлі Верховної Ради України з метою змусити депутатів Верховної Ради України ухвалити рішення про повернення дії Конституції 2004. Правоохоронці, використовуючи спецзасоби (сльозогінний газ, світлошумові гранати тощо), помпові рушниці та, інколи, — стрілецьку зброю, намагалися завадити цьому. Їм активно допомагали т. зв. тітушки й учасники «Антимайдану». Силовики витіснили протестувальників із урядового кварталу і вул. М. Грушевського, повернули під свій контроль будівлі «Українського дому» та «Жовтневого палацу» і ввечері того ж дня розпочали штурм Євромайдану, що тривав до ранку. Основні атаки йшли від Європейської площі та по вул. Інститутська. Спец­призначенці спробували захопити головний осередок Євромайдану — Будинок профспілок, де спалахнула пожежа, тому мітингувальникам довелося проводити термінову евакуацію людей, зокрема й поранених. У ході боїв 18–19 лютого загинуло щонайменше 36 осіб. Вранці 20 лютого бойові дії відновлено. Протестувальники, намагаючись повернути контроль над територією, що займав Євромайдан до 18 лютого, просунулися в бік вул. М. Грушевського та вгору по вул. Інститутська. По ним був відкритий вогонь на ураження з автоматичної стрілецької зброї, також стріляли снайпери. У результаті цього загинуло 48 майданівців (слідство встановило точний час — між 9 та 12 год.), ще одну людину вбив снайпер о 17 год.

Героями «Н. с.» вважають і активістів, які загинули в інших регіонах країни. Так, учасник запорізького Євромайдану С. Синенко 13 лютого був спалений у власному автомобілі (відповідальність за вбивство взяло на себе угруповання «Привиди Севастополя»), Д. Пагор — смертельно поранений при спробі штурму будівлі СБУ в Хмельницькому, В. Чернець — смертельно травмований у Черкаській обл. під час блокування колони силовиків, що прямувала на Київ (обидва — 19 лютого) та ін.

Вшанування пам’яті Героїв «Небесної сотні»

24 лютого посередині вул. Інститутська із квітів і лампадок викладено «шлях Небесної сотні», встановлено поминальний хрест, поряд із ним — фото загиблих маніфестантів. Згодом вул. Інститут­ська була офіційно закрита для проїзду автомобільну транспорту, в січні 2015 її частина отримала назву «Алея Героїв Небесної сот­ні». На місцях загибелі встановлено пам’ятні знаки, також зведено каплицю, де регулярно проводили поминальні богослужіння. У багатьох населених пунктах країни площі та вулиці отримали назву «Героїв Небесної сотні» або були перейменовані на честь вбитих активістів.

Законодавче визнання та увічнення пам’яті

24 лютого 2014 Верховна Рада України ухвалила постанову «Про вшанування учасників збройних конфліктів під час мирних акцій протесту», в якій закликала Президента посмертно присвоїти звання Героя України полеглим цивільним учасникам збройних конфліктів під час мирних акцій протесту в Україні впродовж листопада 2013 — лютого 2014 (згодом додали і смертельно поранених). 21 листопада 2014, в День гідності та свободи, Президент П. Порошенко посмертно присвоїв звання Героя України 99-ти особам, 20 лютого 2015 — ще 5-ти особам: один із них загинув під час Євромайдану (О. Бадера), ще четверо — вбиті навесні 2014 проросійськими бойовиками на Донбасі (Ю. Дяковський, Ю. Поправка, В. Рибак, Д. Чернявський). У липні 2014 ВР ухвалила рішення про заснування ордена Героїв Небесної Сотні (запроваджений Указом Президента від 3 листопада 2014). Його кавалерами посмертно стали М. Жизневський, Д. Кіпіані, З. Хурцій (загинули під час Революції гідності) та Т. Більчук (помер у серпні 2017).

11 лютого 2015 Указом Президента встановлено День Героїв Небесної Сотні. Його відзначають щорічно 20 лютого «з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року — лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України». До другої річниці початку Революції гідності ухвалено рішення про створення «Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні — Музею Революції гідності». Будівлю для музею заплановано побудувати на Алеї Героїв Небесної сотні, однак станом на початок 2023 будівництво фактично так і не розпочато. Восени 2018 у відреставрованому Будинку профспілок відкрито Інформаційно-виставковий центр меморіального комплексу. У багатьох містах України встановлено пам’ятники Героям «Н. с.».

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю