Негода Борис Михайлович — Енциклопедія Сучасної України

Негода Борис Михайлович

НЕГО́ДА Борис Михайлович (07, за паспортом – 08. 04. 1944, с. Калиня, нині Кам'янець-Поділ. р-ну Хмельн. обл. – 18. 01. 2020, м. Кам'янець-Подільський) – графік, живописець, скульптор. Батько О. Негоди-Бучковської. Засл. художник України (1999). Обл. премія в галузі образотвор. мист-ва ім. В. Розвадовського (1994), Всеукр. премія ім. І. Огієнка в галузі мист-ва (2010), Чернів. обл. премія ім. О. Киселиці (2015). Чл. НСХУ (1977). Закін. Київ. худож. ін-т (1974; викл. В. Касіян, В. Чебаник, Т. Яблонська). Працював у Чернів. худож.-вироб. майстернях (1974–81); на твор. роботі; від 1997 – викл. живопису, 1999–2019 – проф. каф. образотвор. мист-ва Кам'янець-Поділ. ун-ту. Осн. галузі – живопис (олійна пастель, акварель, олія), станк. і книжк. графіка (офорт, мідьорит, гравюра на міді, ксилографія, резерваж), плакат (темпера, резерваж, гуаш), скульптура (пам'ятники, погруддя, мемор. дошки, скульптурні композиції). Виробив влас. стиль живопису – «алегор. символізм». Учасник всеукр., всесоюз. худож. виставок від 1972. Персон. – у Чернівцях (1976, 1991–92, 1997, 2009, 2015, 2018), Москві (1976–77), Києві (1977–78, 1982, 2002, 2013), Модесто (шт. Каліфорнія, США, 1992), Кам'янці-Подільському (1994, 1996, 2004, 2010–11, 2015–19), Хмельницькому (1998), Відні (2002), Берліні (2005). Окремі роботи зберігаються у Чернів. худож. і краєзн. музеях, Хмельн. і Кам'янець-Поділ. картин. галереях, Музеї гетьманства (Київ), Музеї Т. Шевченка в Торонто (Канада).

Тв.: літографії до віршів «Енгармонійне», «Арфами, арфами…» П. Тичини (обидві – 1973), серія офортів «Лірницькі пісні Поділля» (1974); серії гравюр до творів «Земля», «У неділю рано зілля копала» О. Кобилянської (обидві – 1976); графіч. триптих «Світанок. Розстріляний ранок» (1979); плакати – «Драма І. Франка “Украдене щастя”» (1980), театр. плакат «Народна комедія Ю. Федьковича “Запечатаний двірник”» (1984), «Сім культур» (2001); гравюра на цинку «Кам'янець-Подільський національний заповідник. Старе місто» (1981); мідьорит до роману «Кров людська – не водиця» М. Стельмаха (1992); іл. до кн. «Зелений борщ для принцеси» Б. Грищука (Хм., 2002); серії пастелей – «Сни дитинства» (1993–95), «Верлібри пастелі» (1994–98; 2004), «Витоки» (2002–13), «Скіфи» (2003–11), «Ангели» (2004–07), «Шевченкіана» (2007–10), «Фрески» (2010–11), «Козацьке письмо» (2012–15), «Гоголіана» (2017–19); пастелі – «Осіння пісня весняних тіней» (1995), «Срібляста колискова білого коня» (1996); пам'ятники – Ю. Сіцинському (1994), В. Свідзинському (2006), М. Драй-Хмарі (2009; усі – м. Кам'янець-Подільський), воїнам-інтернаціоналістам (2007, смт Чемерівці; 2011, смт Нова Ушиця; обидва – Хмельн. обл.); скульптурна композиція «Зруйнований храм людської душі» (1997); мемор. дошки – М. Леонтовичу, І. Огієнку (обидві – 2003; усі – м. Кам'янець-Подільський); погруддя Т. Шевченка (2014, смт Нова Ушиця).

Літ.: Урсу Н. Вогонь душі, крилате каяття і сутінки бажання // Подолянин. 1996, 8 трав.; Качкан В. Музика ліній // Кам'янець-Поділ. вісн. 1998, 4 лип.; Слободянюк Т. Борис Негода: «Без Вітчизни немає Всесвіту» // Поділ. вісті. 2002, 2 лип.; Дільманбетова М., Сімашова А. Мистецький храм художника Бориса Негоди: Собор муз // СіЧ. 2007. № 6; Добровольский В. Верлібровані пастелі професора Негоди // Поділ. вісті. 2015, 31 груд.; Урсу Н., Бугерчук У. Чари казацького письма. Мальовниче життя Бориса Негоди. Кам'янець-По­дільський, 2018.

Н. О. Урсу

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Н. О. Урсу . Негода Борис Михайлович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72771 (дата звернення: 22.10.2021)