Новий Яричів — Енциклопедія Сучасної України

Новий Яричів

НОВИ́Й Я́РИЧІВ – селище міського типу Львівсь­ко­­го (до липня 2020 – Кам’янка-Бузь­кого) району Львівської області. 2020 з Новояричів., Запитів. селищ., Банюнин., Великосілків., Дідилів., Неслухів., Старояричів., Убинів. (усі – Кам’янка-Бузького р-ну), Борщовиц. і Пикуловичів. (обидві – Пустомитів. р-ну) сільс. рад утвор. Новояричів. громаду (222,1 км2, 18 556 осіб). Знаходиться на р. Яричівка (притока Полтви, бас. Західного Бугу), за 25 км від обл. центру, 35 км від м. Кам’янка-Бузька та 7 км від залізнич. станцій Запитів і Борщовичі. На Пн. Зх. межує із с. Старий Яричів. Протікає також мала р. Млинівка. Є па­м’ятка са­дово-парк. мист-ва місц. значення Новояричів. парк (6 га). Пл. 7,6 км2. За переписом насел. 2001, проживала 2951 особа (складає 116,9 % до 1989); станом на 1 січня 2020 – 2993 особи; переважно українці. Виявлено поселення черняхів. культури. М-ко Н. Я. та с. Старий Яричів засн. 1563 на тер. поселення Яричів, що вперше згадується у писем. джерелах 1370. На той час новояричів. землі належали шляхтичам Журавським. Від 1618 – у власності корон. гетьмана С. Жолкевського. У тому ж році надано Маґдебур. право. Тут двічі на рік проводили ярмарки та щонеділ. торги, були розвинені ковальство, теслярство, шевство, кравецтво. 1695 м-ко зазнало знач. руйнувань під час нападу татар. загонів. Після 1-го поділу Польщі 1772 Н. Я. відійшов до Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). У 19 ст. працюва­ли пивоварня та текстил. підпр-во. У 1890-х рр. засн. осередок «Просвіти». 1919–39 – знову у складі Польщі; адміністративно належав до Львів. пов. Львів. воєводства, був центром ґміни. 1939 Н. Я. відійшов до УРСР. Від 1939 – у складі Львів. обл. Від 1940 – смт. 1940–62 – райцентр. Від червня 1941 до липня 1944 – під нім. окупацією. Жит. зазнали сталін. репресій. До серед. 1950-х рр. у околицях діяло підпілля ОУН–УПА. 1964 засн. плетил. ф-ку. Гол. корисні копалини: глина, пісок, торф. Є тонкі шари вугілля, незначні поклади нафти. У Н. Я. – заг.-осв. школа (приміщення зведено 1899), дитсадок; Нар. дім «Просвіта», б-ка, муз. школа; лікарня. За ме­жами с-ща здобули популярність вокал. ансамбль «Усмішка», нар. театр і духовий оркестр. Діють костел Всіх Святих (1875–76) і церква Успіння Пресвятої Богородиці (1880). Встановлено пам’ятники «Єдність» (Т. Шевченку та М. Шашкевичу) й Івану-Павлу ІІ.

Літ.: Кам’янеччина: історія, культура, туризм. Кам’янка-Бузька, 2010.

Л. М. Бучак

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
Л. М. Бучак . Новий Яричів // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=73115 (дата звернення: 16.09.2021)