НОСО́ВСЬКИЙ Анатолій Володимирович (02. 01. 1954, м. Маріїнськ Кемеровської обл., РФ) — фахівець у галузі без­пеки ядерної енергетики, засновник і керівник наукової школи з про­блем без­пеки екс­плуатації ядерних установок. Доктор технічних наук (2002), професор (2006), академік НАНУ (2021). Заслужений діяч науки і техніки України (2024). Державна премія України в галузі науки і техніки (2014). Закінчив Ленін­градський політехнічний ін­ститут (нині С.-Пе­тербург, 1979). Від­тоді працював у філії Ін­ституту атомної енергії (м. Сосновий Бір Ленінгр. обл.); 1988–98 — на Чорнобильській АЕС, де про­йшов шлях від старшого інженера до за­ступника генерального директора з питань радіаційної без­пеки; 1998–2004 — засновник та директор Славутицької лабораторії між­народних досліджень і технологій (обидва — Київська обл.); від 2004 — в Ін­ституті про­блем без­пеки АЕС НАНУ (нині Ін­ститут про­блем без­пеки атомних електро­станцій, Київ): 2004–14 — завідувач від­ділу зня­т­тя з екс­плуатації ядерних установок, 2014–16 — за­ступник директора з наукової роботи, 2016–26 – директор, від 2026 – радник при дирекції. Водночас від 2004 — головний редактор серії ви­дань НАНУ «Без­пека атомних електричних станцій». Член Національної комісії з радіаційного захисту при ВР України (2020).

Наукові дослідже­н­ня: методи радіаційного контролю; системи дозиметр. й технологічного контро­лю ядерних установок; методи забезпече­н­ня без­пеки екс­плуатації енерго­блоків АЕС; методи зменше­н­ня радіо­активних викидів та скидів з енерго­блоків АЕС; методи ретро­спективного від­новле­н­ня доз опроміне­н­ня; протиаварійні процедури; радіаційний вплив на довкі­л­ля, реабілітація територій, які за­знали радіо­активного за­брудне­н­ня; зня­т­тя з екс­плуатації енерго­блоків АЕС.