Нікопольський південнотрубний завод — Енциклопедія Сучасної України

Нікопольський південнотрубний завод

НІ́КОПОЛЬСЬКИЙ ПІВДЕННОТРУ́БНИЙ ЗАВО́Д – підприємство чорної металургії. Засн. 1935 у м. Нікополь Дніпроп. обл. Буд-во розпочато 1931 з проект. потужністю 1 млн т металу та 410 тис. т вуглец. труб щороку, підпр-во мало стати одним із найпотужніших у світі металург. комбінатів повного циклу із трубопрокат. вироб-вом.

1932 на «Нікопольбуді» працювали 4 тис. осіб, було закладено фундаменти першого цеху й 4-поверх. житл. будинку. У серед. квітня 1935 на штифелі № 1 цеху малих агрегатів виготовлено першу суцільнокатану трубу, що пройшла повний цикл гарячого оброблення, й до кін. місяця вироблено бл. 1 тис. труб, що були відвантажені на буд-во Моск. метрополітену. 1936 Н. п. з. випустив 61,4 тис. т труб (стільки, як 1913 усі трубні з-ди Рос. імперії). Наступ. року введено в дію цех холод. вальцювання, кадри для підпр-ва готувала школа фабрично-завод. навчання. 1937–38 працівники з-ду зазнали репресій: 113 осіб було заарешт., з них 84-х звинувачено у шпигунстві й розстріляно (зокрема дир. з-ду П. Брачка, нач. план. відділу І. Акулова, гол. інж. М. Вишньова, комерц. дир. М. Рогозу, зав. групи прокату О. Махаріна), а 23-х засуджено до тривалих термінів ув'язнення у таборах. 1940 з-д, на якому працювали 4411 робітників, випустив 86 тис. т труб.

З поч. нім.-рад. вій­ни в серпні 1941 підпр-во евакуйовано на Урал – на Першоурал. новотруб. з-д (Свердлов. обл., РФ). У період нім. окупації Нікополя тилові служби групи армій «Південь» вермахту використовували пром. майданчик Н. п. з. для ремонту автомоб. та бронетанк. техніки, перед відступом із міста на поч. лютого 1944 ворог знищив адм. будівлю заводоуправління, цех № 1, електр. та ливар. цехи, ін. вироб. приміщення та соц. інфраструктуру. У роки 2-ї світ. вій­ни загинули або зникли безвісти понад 300 працівників з-ду.

1945 після відбудови під кер-вом дир. Ф. Майстренка введено в експлуатацію першу чергу осн. та допоміж. цехів. У жовтні 1947 виготовлено перші труби великого діаметра у найпотужнішому в Європі трубопрокат. цеху № 2 «Великий штифель». 1948 уведено в дію ковал.-котельний, ремонтно-мех., електр. цехи, модел. майстерня, ін. вироб. та соц. будівлі; відкрито клуб і літній кінотеатр, магазини, кафе та парк металургів, а також школи № 10 і № 13, дитсадок та ясла. Наприкінці 1940-х рр. працювали на повну потужність усі 3 осн. цехи з-ду, а 1950 обсяги вироб-ва продукції сягнули понад 250 тис. т труб (утричі більше, ніж 1940). У липні 1955 уведено в експлуатацію труб. цех № 5 для вироб-ва прямошов. електрозвар. труб із вуглец. та нержавіючих марок сталей, а також холоднокатаних труб із нержавіючих та спец. марок сталі. У тому ж році збудовано новий труболивар. цех, де, зокрема, освоєно випуск марки сталі для реактив. авіації, а в наступ. році – вироб-во відцентроволитих труб для особливо важливих галузей нар. госп-ва, що склало 3 тис. т сталі. У червні 1956 розпочав роботу цех геол.-розв. труб № 6 із проект. потужністю 20 тис. т на рік, а в грудні 1959 – найбільший у СРСР трубовальцюв. цех № 2 для вироб-ва прецизій. труб для приладо-, авіа- та машинобудування з різних нержавіючих марок сталей і сплавів.

Наприкінці 1950-х рр. Н. п. з. виготовляв бл. 400 тис. т труб 2500 типорозмірів із 110-ти марок сталі, що експортували до 21-ї країни світу. У грудні 1961 виготовив першу продукцію труб. цех № 4, який для вироб-ва нержавіючих труб використовував метод пресування на горизонтал. пресах; за досягнення в галузі технологій машинобудування та значне покращення технології вироб-ва труб спец. призначення нач. лаб. металознавства та термооброблення Центр. завод. лаб. О. Вільямс (перша на з-ді канд. тех. н.) відзначено Ленін. премією. У лютому 1966 за успішне виконання завдань щодо збільшення випуску та розширення сортаменту сталевих труб, освоєння нових видів продукції Н. п. з. нагороджено орденом Леніна. 1968 з-д випустив понад 900 тис. т труб, що у 2,3 раза більше, ніж 1958.

На поч. 1970-х рр. у трубопрокат. цеху № 7 уведено в дію унікал. високопродуктив. стан «30-102», що був створ. на основі остан. досягнень вироб-ва труб, 1976 – трубоволочил. цех № 4. Загалом у 1970-і рр. підпр-во досягло щоріч. вироб-ва 1,30–1,35 млн т труб. 1984 розпочав роботу трубоволочил. цех № 5, що випускав тонкостінні безшовні нержавіючі труби діаметром 20–76 мм стінкою завтовшки від 1,5–4 мм. На з-ді в 60-ти осн. і допоміж. цехах, ін. вироб. та адм. будівлях працювали бл. 25 тис. робітників, інж., техніків, службовців. На підпр-ві освоєно вироб-во понад 140-а профілемаркорозмірів труб діа­метром 0,3–920 мм і стінкою завтовшки 0,08–180 мм більш ніж із 200 різних марок сталі та сплавів.

У серед. 1980-х рр. з-д виготовляв 1,35–1,4 млн т труб, сотні працівників нагороджено орденами та медалями СРСР, почес. званнями УРСР та СРСР, 7 – удостоєно звання Героя Соц. Праці; у червні 1985 за значні досягнення у наук.-тех. розвитку труб. вироб-ва, прискорення його технол. прогресу та освоєння нових видів труб підпр-во відзначено орденом Дружби народів. На поч. 1990-х рр. зниження попиту на трубну продукцію на ринках України та країн СНД зумовило щорічне зменшення обсягів завод. продукції, основою підпр-ва в той період був трубопрокат. цех № 7, чисельність колективу зменшилася на 20 %.

У 1995 з нагоди 60-річчя підпр-ва почес. відзнакою Президента України нагороджено дир. з-ду О. Куценка та старшого вальцювальника О. Іллєнка, звання засл. металурга України отримали 9 робітників, засл. працівника пром-сті України – 4, засл. працівника транспорту України – 1.

Валовий дохід Н. п. з. 1997 склав (за оцінками експертів) 321,5, у 1998 – 267,4 млн грн, прибуток відповідно – 20,9 та 15,6 млн грн. Від 1998 – ВАТ «Н. п. з.», у наступ. році проведено реструктуризацію підпр-ва: вироб. цехи, системи енерго-, тепло-, газо- та водозабезпечення, транспортна мережа та очисні споруди були розподілені між приват. інвесторами.

Від 2011 – ПАТ «Н. п. з.», 2019 ліквідовано.

Літ.: Шестопалов Г. Г. С маркой Южнотрубного: Очерки истории Никопольского ордена Ленина Южнотрубного завода им. 50-летия Великой Октябрьской социалистической революции. Дн., 1985; Жуковський М. П., Мільченко Р. О. Із історії Нікопольского Південнотрубного заводу. Нікополь, 2015.

М. П. Жуковський

Статтю оновлено: 2021

Покликання на статтю
М. П. Жуковський . Нікопольський південнотрубний завод // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=74442 (дата звернення: 21.10.2021)