Клас політичний

КЛАС ПОЛІТИ́ЧНИЙ — соціальна група, обʼ­єд­нана спільними політичними інтересами, сві­домістю, ідеологією, культурою політичною, класовою солідарністю, що проявляються у поведінці його пред­ставників. Існують декілька під­ходів до ви­значе­н­ня К. п. Суб­станціонал. під­хід найповніше пред­ставлений у творах класиків марксизму-ленінізму. Згідно з марксист. теорією, К. п. є реально існуючою спільнотою людей, а чл. класу — його пред­ставниками (незалежно від влас. волі та бажа­н­ня) і носіями класових від­носин. У марксист. теорії поділ на соц. класи здійснювали за місцем в історично зумовленій системі сусп. виробництва, власне К. п. включали у систему виробництва політ. від­носин. К. п. — осн. субʼєкт, що організовує і контролює виробництво політ. від­носин, суть яких полягає у регулюван­ні й легітимації систем нерівності. Для зручності упр. сусп. процесами К. п. створюють політ. ін­ститути. Приналежність до К. п. за функціонал. під­ходом ви­значає не фіз. існува­н­ня класу, а виконувані певною соц. групою від­повід­ні функції у політ. системі, зокрема прийня­т­тя стратег. рішень, роз­поділ сусп. ресурсів, пред­ставництво соц. інтересів, під­трима­н­ня громад. порядку, забезпече­н­ня стабільності роз­витку су­спільства. Особливістю К. п. у рамках функціонал. під­ходу є присутність у ньому пред­ставників під­приємництва, бюрократії, профес. і етноконфес. спільнот. З огляду на свій статус, К. п. — товариство людей, яким делегували свої повноваже­н­ня чл. різних соц. груп. На думку О. Криштановської, К. п. неоднорідний, оскільки містить групи, які від­різняються функціями, характером діяльності, способом рекрутації та ін. і складаються з бюрократії — чиновників, яких при­значають, електократії — чиновників, яких обирають, і легіслакратії — депутатів. У складі К. п. — пред­ставники офіц. влади й опозиц. течій. Він обʼ­єд­нує вищі соц. прошарки, які володіють атрибутами впливу, зосередили у своїх руках реал. владу або прагнуть до неї в ідеол., політ., екон., зовн.-політ. сферах жит­тєдіяльності держави. Це депутат. корпус парламенту, адм.-управлін. еліта, еліта судової влади, дипломат. і військ. еліта, лідери політ. партій, громад. рухів, кер. впливових політол. центрів, фондів, політ. журналісти і коментатори, політ­технологи. Отже, К. п. — усі, хто має від­ноше­н­ня до упр. держ. су­спільством (разом із опозицією); політ. еліта (провід­на частина К. п.); правлячий клас (ті, хто на даному етапі реально володіє владою); правляча (владна) еліта (пере­дова частина К. п.). Винятк. роль у діяльності К. п. належить політ. лідерові. Сутність лідерства — стратег. баче­н­ня, здатність за­пропонувати нації пер­спектив., науково об­ґрунтов. курс роз­витку, спрямов. на забезпече­н­ня нац. інтересів і добробуту народу.

Завантажити статтю