КОЗИ́ЦЬКИЙ Сергій Олександрович (07. 10. 1883, м. Володимир-Волинський, нині Волинської обл. — 10. 01. 1941, м. Острог Рівненської обл., похований у с. Михалківці Острозького р-ну) — громадсько-політичний діяч. Закінчив учительську семінарію у м. Холм (нині Хелм, Польща, 1902), учителськьий ін­ститут і ко­оперативні курси у Москві (1911). У добу УНР був повітним комісаром освіти у Камʼянці-Подільському (нині Хмельницька обл.). 1921 повернувся на Волинь, учителював. 1922–27 — посол до польського сейму від Блоку національних меншин. Член українського сеймового клубу, 1926 — його голова. Працював в освітній сеймовій комісії. Польські суди різних ін­станцій 4 рази вимагали зняти з К. депутатську недоторкан­ність з метою від­кри­т­тя кримінальних справ. Один з засновників (1924) партії «Селянський союз», 1926 під­тримав утворе­н­ня «Сельробу», входив до ЦК і пред­ставляв праве крило партії. Після роз­колу «Сельробу» очолював «Сельроб-правицю». Керував товариством «Просвіта» в Острозі, брав участь в діяльності низки українських культурно-освітніх і громадських ін­ституцій. На парламентських виборах 1928 здобув мандат сенатора. 1930 заарештований, за звинуваче­н­ням в антидержавній діяльності засуджений до 1,5 років увʼязне­н­ня. Після звільне­н­ня ві­ді­йшов від громадсько-політичної діяльності, був дияконом в Острожці (Млинівської р-н Рівненської обл.). Створював музику до власних поетичних творів, обробки народних пісень. Досліджував українську фольклористську спадщину Волині і Холмщини, зокрема записав і роз­шифрував понад 100 народний календарний пісень зимового циклу з с. Острів (Радивилівської р-н Рівненської обл.). 1998 у Рівному опубліковано збірку пісень у записах К. «Сивий туман на долині».