КОВАЛЕ́ВСЬКИЙ Микола Микола­йович (03. 09. 1892, х. Іванівка Сосниц. пов. Черніг. губ., за ін. даними — с. Крупи Люблін. воєводства, нині Польща — 18. 08. 1957, м. Ін­нсбрук, Австрія) — громадсько-політичний діяч. Навч. у Черніг. гімназії, 1912 закін. гімназію у м. Радом (нині Польща). Вступив на істор.-філол. факультет Моск. університету, через пере­слідува­н­ня поліцією за політ. діяльність залишив Москву і вступив на екон. від­діл. Київ. комерц. ін­ституту. Актив. діяч укр. студент. громад. Від 1914 — чл. Київ. комітету укр. есерів. Спів­автор проекту парт. про­грами, учасник під­готовки демонстрації протесту проти заборони святкува­н­ня 100-річчя від дня народж. Т. Шевченка. У лютому 1914 заарешт. і увʼязнений у Лукʼянів. вʼязниці (Київ), однак через брак доказів незабаром звільнений. Від кін. 1914 мешкав на Полтавщині, працював у кооп. органах, 1916 став чл. Полтав. осередку ТУПу. В квітні 1917 — делегат установ. зʼ­їзду, від липня того ж року — голова УПСР. На Всеукр. селян. зʼ­їзді обраний головою ЦК Укр. селян. спілки (також очолив редколегію спіл. вид. спілки й УПСР — г. «Народна воля»), на Всеукр. нац. кон­гресі — чл. УЦР від Полтав. губ. (очолив фракцію укр. есерів у її складі). У травні 1917 взяв участь у пере­говорах делегації УНР із Тимчас. урядом у Петро­граді (нині С.-Петербург). У листопаді 1917 — квітні 1918 — ген. секр. продовол. справ і Міністр продовольства УНР. Після геть­ман. пере­вороту в червні–грудні 1918 увʼязнений нім. окупац. владою. За Директорії УНР — Міністр земел. справ в урядах С. Остапенка, Б. Мартоса, І. Мазепи. Від 1920 — на еміграції. Спочатку жив у Відні, де очолював одну з груп УПСР, 1927 пере­їхав до Варшави. Вміщував публікації в укр. і польс. період. вид., був дир. пресового агентства, спів­працював з Ін­ститутом дослідж. нац. справ у Варшаві. Під час 2-ї світової війни мешкав у Румунії, після її закінче­н­ня — у Австрії. Від 1950 — ред. агентства «Express-Pressedienst» (Ін­нсбрук), голова Укр. допомогового комітету. Брав участь у під­готовці ЕУ. Автор кн. «Україна під червоним ярмом» (Варшава; Л., 1937), «Опозиційні рухи в Україні і національна політика СССР (1920–1954)» (Мюнхен, 1955), «При джерелах боротьби: Спомини, враже­н­ня, рефлексії» (Ін­нсбрук, 1969).