КОВАЛЬО́В Василь Якович (13. 06. 1932, с. Троїцьк Новосибір. обл., РФ — 10. 12. 2017, Сімферополь) — архітектор. Канд. архітектури (1979), професор (2006). Член-кореспондент Укр. академії архітектури (2005). Заслужений архітектор України (2003). Закін. Ленінгр. ін­ститут живопису, скульптури і архітектури (нині С.-Петербург, 1959). Від­тоді працював у ін­ституті «Свердловобл­проект» (нині м. Єкатеринбург, РФ); 1964–74 — в ін­ституті «Горьковцивіл­проект» (нині м. Нижній Новгород, РФ); 1974–82 — в ін­ституті «Пів­денгі­прокомунбуд» (м. Сочі Краснодар. краю, РФ); 1982–83 — у Горьков. інж.-буд. ін­ституті; 1984–2003 — в ін­ституті «КримНДІ­проект»; водночас від 1986 — у Нац. академії природо­охорон. будівництва і архітектури (обидва — Сімферополь): 1986–91 — завідувач кафедри архітектури пром. і цивіл. споруд, 1991–2009 — завідувач кафедри архіт. проектува­н­ня, від 2009 — професор кафедри містобудува­н­ня. Основний напрям наукових досліджень — ландшафтна архітектура й архіт. планува­н­ня курорт. примор. міст. Брав участь у проектуван­ні центрів міст Горький (2-а премія Держбуду СРСР, 1970) та Новоросійськ (Краснодар. край; 1-а премія Держбуду СРСР, 1975), монумента героям Волз. військ. флотилії (1977) та меморіалу «Горьковчани — фронту» (1980) у Горькому. Роз­робив «Про­гнози роз­витку курортного ра­йону Велика Ялта на 2000», проект детал. планува­н­ня Пд. курорт. зони у Севастополі. Автор низки праць у фахових ви­да­н­нях, зокрема «Про­блемы рекон­струкции и пер­спективы развития города-курорта Евпатория» (2002) та «Комплексная на­учная основа устойчивого функционирования и развития курортных зон» (2005; обидві — у зб. наук. пр. «Строительство и техноген­ная без­опасность», спів­авт.).