КАПЧИ́НСЬКИЙ Михайло Якович (1889, за ін. даними — 1890, м. Біла Церква, нині Київ. обл. — 1981, Москва) — кінорежисер, організатор кіновиробництва. Закін. історико-філол. факультет Університету св. Володимира у Києві (1912), економіко-політ. факультет Комуніст. університету ім. Артема (Харків, 1923). Учасник 1-ї світової війни. Під час воєн. дій 1918–20 служив політпрацівником, у Червоній армії, працював у Бес­сараб. рад. уряді. Заст. голови Одес. губерн. політ­просвіти, очолював кіновід­діл в Одесі. Директор Обʼ­єдн. (Одес. і Ялтин.) кінофабрики ВУФКУ (1922–25), 1-ї кінофабрики «Держкіно» (Москва, 1925–26); на студії «Українфільм» (Київ, 1927–35). У 1930-х рр. неодноразово був заарешт. за звинуваче­н­нями у троцькізмі та фінанс. зло­вжива­н­нях, виключався та поновлювався в партії. Обі­ймав посаду реж. 1-ї категорії студії «Моснаукфільм» (1939–53), де створив низку наук.-популяр. фільмів. 2 лютого 1953 знову заарешт., 1954 засудж. до по­збавле­н­ня волі на 1,5 р. Реабіліт. 1957. По­ставив кінокартини: «Від темряви до світла», «Шведський сірник» за оповіда­н­нями А. Чехова (обидві — 1922), «Потоки» (автор сценарію), «Магнітна аномалія» (обидві — 1923), «Кафе Фанконі» (1927), «Леся», «Греблю прорвано» (1928), «Біла смерть» (1935, автор сценарію, заборон. до показу), «Оста­н­ня ніч» (1935). Забезпечував зйомки стрічки С. Ейзенштейна «Броненосець “Потьомкін”» (1925).