Карпінський Олександр Петрович

Визначення і загальна характеристика

КАРПІ́НСЬКИЙ Олександр Петрович (Карпинский Александр Петрович; 26. 12. 1846(07. 01. 1847), с-ще Турʼїнські Рудники, нині м. Краснотурʼїнськ Свердлов. обл., РФ — 15. 07. 1936, с. Удільне побл. Москви) — російський геолог, палеонтолог, громадський діяч. Перший президент АН СРСР (1917–36), академік АН УРСР (1925), Білоруської РСР (1928). Костянтинів. медаль Рос. геогр. товариства (1892), премія ім. Ж. Кювʼє Париз. АН (1922). Закін. С.-Петербур. гірн. ін­ститут (1866). Працював у ньому (від 1869): 1877–96 — проф. геології. 1866–68 провадив геол. дослідж. на Уралі. 1869 захистив дис. «Об авгитовых породах деревни Мулдакаевой и горы Качканар на Урале». 1886 К. обрано адʼюнктом, 1889 — екс­траординар., 1896 — ординар. академіком С.-Петербур. імператор. АН. Спів­засн. (1882), дир. (1885–1903), почес. дир. (1903–29) Геол. комітету. Від 1919 — голова Поляр. комісії. 1899–1936 — президент Мінералог. товариства. Був головою організац. комітету та президентом 7-ї сесії Між­нар. геол. кон­гресу (1897, С.-Петербург). Член низки зарубіж. академій і наук. т-в. Наукові праці у галузі петро­графії, страти­графії, палеонтології, тектоніки, палеогео­графії. Вперше висвітлив осн. риси тектон. будови Сх.-Європ. платформи, склав її тектон. і палеогеогр. карти. К. вперше за­стосував палеогеогр. метод для ви­вче­н­ня коливал. рухів земної кори, одним з перших за­провадив мікро­скопіч. метод дослідж. гірських порід. Ви­вчав гірські породи Уралу, Кавказу, Сибіру, Приморʼя, України. За­пропоновану К. систему умов. знаків для геол. карт прийнято на Між­нар. геол. кон­гресі (1881). Велике значе­н­ня мали дослідж. вченого для роз­витку геол. наук в Україні, зокрема у ви­вчен­ні тектон. будови її тер. Він перед­бачив 1870 наявність потуж. покладів камʼяної солі в Донбасі. 1946 АН СРСР засн. премію та золоту медаль ім. К. Його іменем на­звано місто у Свердлов. обл., вулиці в Харкові, С.-Петербурзі, містах Перм, Єкатеринбург, Пенза, Воронеж (усі — РФ), Кр­аматорськ (Донец. обл.), н.-д. судно, Всерос. н.-д. геол. ін­ститут РАН у С.-Петербурзі, вулкан і хребет на о-ві Парамушир (Курил. о-ви, РФ), гору на Приполяр. Уралі. Прах К. роз­міщений у Кремлів. стіні на Красній площі (най­старіший (за датою народж.) з похованих у цьому некрополі).

Пр.: Материалы для изучения способов петро­графических ис­следований. С.-Петербург, 1885; Очерк физико-гео­графических условий Европейской Рос­сии в минувшие геологические периоды // Приложение к 55 т. Зап. АН. 1887; Общий характер колебаний земной коры в пределах Европейской Рос­сии. С.-Петербург, 1894; Об остатках едестид и о новом их роде Helicoprion. С.-Петербург, 1899; О трохилисках. С.-Петербург, 1906; Со­брание сочинений: В 4 т. Москва; Ленин­град, 1939–49.

Літ.: Александр Петрович Карпинский. 1847–1936. Москва; Ленин­град, 1938; Личков Б. Л. А. П. Карпинский и современ­ность. Москва; Ленин­град, 1946; Косыгин Ю. А. Академик А. П. Карпинский — основатель школы рус­ских геологов. Москва, 1950; Кумок Я. Н. Карпинский (Сер. Жизнь замечательных людей). Москва, 1978; Романовский С. И. Александр Петрович Карпинский. Москва, 1981.

Д. Є. Макаренко

Завантажити статтю