Карпов Євген Олександрович
КА́РПОВ Євген Олександрович (14. 02. 1949, Москва) — скульптор. Батько Є. Є. Карпова. Заслужений діяч мистецтв України (2009). Член НСХУ (1977). Закін. Київський художній інститут (1973; майстерня В. Бородая). Від 1992 — заступник голови худож. ради зі скульптури Київ. організації НСХУ. Учасник міських, всеукр. мистецьких виставок від 1972. Часто звертається до воєнно-істор. тематики. У монум. роботах відобразив героїку боротьби та перемогу над фашизмом. У реаліст. манері створює горельєфи, памʼятники, мемор. дошки, скульптурні портрети. Кращі роботи позначені ліризмом. Брав участь у роботі над монументом «Незалежність» (Київ, 2001).
Додаткові відомості
- Основні твори
- станк. композиції — «Льотчики», «Завжди на варті» (обидві — 1972), «Балтійці» (1977), «Син» (1983), «Сигнальник» (1990), «Материнство» (1995), «Травень 45-го» (1996); горельєфи — «Курська битва», «Воїн-визволитель» (обидва — Нац. музей історії Великої Вітчизн. війни, 1981); пам’ятники — М. Нестерову (1979), ополченцям на заводі ім. І. Лепсе (1984; усі — Київ), воїнам-інтернаціоналістам (м. Лисичанськ Луган. обл., 1990), у співавт. — пожежникам, ліквідаторам аварії на ЧАЕС (2008), жертвам Голодомору і політ. репресій (2009; обидва — м. Бровари Київ. обл.), І. Кожедубу (2010); рельєф «Комсомол у Великій Вітчизняній війні» (1986); мемор. дошка Ю. Мейтусу (2001; усі — Київ).
Фотоілюстрації
. bronza.jpg "Пам'ятник І. Кожедубу у Києві. 2010 (співавт.). Бронза")
Людина 