ДА́НЧЕНКО Олександр Григорович (22. 06. 1926, х. Новоолексіївка, нині село Брат. р-ну Микол. обл. — 13. 02. 1993, Київ) — графік. Чоловік Олександри, батько Миколи Данченків. Народний художник УРСР (1985), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1991). Член Спілки художників України (1956). Закінчив Київський художній ін­ститут (1954; викладачі В. Касіян, О. Пащенко, І. Плещинський). Викладав офорт і композицію на графічному факультеті цього ін­ституту (1954–62). Працював у галузях книжкової та станкової графіки. Учасник республіканських, всесоюзних, між­народних мистецьких ви­ставок від 1953. Персональні — у Києві (1971, 1987, посмертні — 1996, 2006), Дні­пропетровську (1987), Варшаві (1989). Крізь творчість Д. проходить зацікавле­н­ня історією рідного народу. Звідси схильність художника до народної епічної теми. Автор динамічних багатофігурних фантастичних композицій. Уперше звернувся до складних по­єд­нань різночасових і різномас­штабних мотивів. Роботи Д. від­значаються точним, виразним рисунком, особливим від­чу­т­тям лінії та форми, глибоким проникне­н­ням у характер і суть історичних подій у станкових аркушах, у задум та концепцію про­ілюстрованих книг. Улюблена техніка — офорт. Роботи зберігаються у музеях України, Російської Федерації.