Криміногенні чинники

Визначення і загальна характеристика

КРИМІНОГЕ́ННІ ЧИ́ННИКИ Про­блема детермінації злочинності є центр. і однією із най­складніших у кримінології. Її важ­ливість об­умовлена тим, що у ви­падку роз­кри­т­тя чин­ників злочи­ну зʼявляється можливість роз­ро­­бити та за­стосувати ефектив­ні запобіжні заходи. Філос. детермінізм фіксує різноманітні форми взаємозвʼязку та вза­ємовід­носин явищ обʼєктив. реальності: генет. (причин­но-наслідк.) і статист., просторові та часові, функціон. тощо, які знаходять прояв через систему фі­лос. детермініст. категорій (не­­обхідність, випадковість, можли­вість, дійсність, закономірність, причин­ність та ін.). Методол. природа принципу детермінізму полягає в тому, що він є не тільки філос. вче­н­ням, але й кон­кретно-наук. нормативом опису та поясне­н­ня універсал. вза­ємодії закономір. звʼязку та об­­у­мовленості роз­витку й функціонува­н­ня певним чином системно-організов. обʼєктів у про­цесі їхньої взаємодії.

Дослідж. природи та причин, що сприяють існуван­ню злочин­ності як явища, роз­почато у 2-й пол. 19 ст., однак про­блема донині не зна­йшла одно­знач. виріше­н­ня. Вироблено 4 осн. під­ходи до цього пита­н­ня: кондиціоналіст. (необхідні й до­статні умови даного наслідку, сукупність об­ставин, за яких він мав місце), традиц. (зовн. силовий вплив), традиц.-діалектич. (при­чиною ви­ступає все те, що породжує даний наслідок), інтеракціоніст. (причина злочин. поведінки та злочин­ності є наслідком взаємодії середовища й людини).

Традиційно під причинами та умовами злочин­ності ро­зуміють систему соц.-нега­тив. явищ і процесів, що її детермінують як свій наслідок, і станов­лять єд­ність та цілісність вза­ємодіючих під­систем і елементів, роз­таш. у певній ієрархії та під­рядності рівнів. До причин протиправ. поведінки від­носять соц.-психол. детермінанти, що складаються з екон., політ., пра­вової, побут. психології на різних рівнях сусп. сві­домості. Умо­вами можуть бути різноманітні фактори, які сприяють чи створюють можливість виникне­н­ня наслідку. Їхня дія на наслідок опосередкована причиною. Ка­­тегорія «умова» повʼязана з категорією «можливість» та її кіль­кісним виразом «ймовірність». Умови не містять потенц. сил, якими володіють причини для породже­н­ня наслідку, але вони забезпечують дію (прояв) причини. Без умов, взаємодії їх із причиною, оста­н­ня або не буде діяти, або не зʼявиться.

Роз­різняють обʼєктивні, обʼєктивно-субʼєктивні та субʼєктивні К. ч. (більшість має обʼєктивно-субʼєк­тив. характер із пере­важа­н­ням обʼєктивного чи субʼєктивного). Взаємодія умов і причин побудована за типом детермінації минулого-теперішнього. Залеж­но від цього ви­окремлюють умо­ви виникне­н­ня (формува­н­ня) причини та забезпече­н­ня результатив. процесу заподія­н­ня шкоди. Третім видом детермінантів є кореляти, їхій звʼязок із наслідком — кореляція. Це багатофакторна детермінація у масових системах, за допомогою якої зміни одних факторів у бік збільше­н­ня або зменше­н­ня викликають зміни ін. факторів; звʼязок від­повід­ності, більш або менш синхрон. взаємозалежності декількох явищ одне від одного. У цьому звʼязку синтезуються необхідність і випадковість, можливість і дійсність, причини та наслідки, ви­значеність і неви­значеність, одно­знач­ність і неодно­значність.

Кореляц. детермінізм ві­ді­грає значну роль у масових явищах, до яких належить і злочин­ність. Ви­значе­н­ня наявності або від­сутності кореляції між досліджуваними явищами складає обовʼязк. етап, що пере­дує ви­вчен­ню причин. та об­умовленої детермінації. Кожен конкрет. злочин спричинений не одним, а сукупністю факторів, які діяли у різний час та у різних умовах. Не­зважаючи на складності взаємодії цих детермінантів, їх мож­на певним чином класифікувати, хоча кримінологія не має єдиного наук. під­ходу до такої класифікації.

Традиційно К. ч. злочин­ності ви­окремлюють за механізмом дії (характером детермінації), рівнем функціонува­н­ня (ієрархією, суб­ординацією), змістом (екон., соц., політ., ідеол., організац.-управлін. та ін.), природою (обʼєктивні, субʼєктивні та обʼєктивно-субʼєк­тивні). Обʼєктивні чин­ники — кон­кретні протиріч­чя у сусп. бутті, екон. і соц. від­носинах людей, субʼєктивні — певні елементи соц. психології, що знаходять від­ображе­н­ня у спотворених по­требах, інтересах, цілях, мотивах, морал. цін­ностях та правосві­домості осіб, які вчиняють злочини.

Також роз­різняють умо­ви, які формують попередню лан­ку соц.-психол. причин злочинів (повʼязані із соц.-екон., політ., ідеол., вихов., соц.-пси­хол., правовими, організац.-управлін. та ін. протиріч­чями су­спільства, що впливають на громад., групову й індивід. сві­домість; сприяють проявам злочин­ності (помилки і прорахунки у системі профілактики правопорушень та сфе­рі протидії злочин­ності загалом); вчинен­ню злочинів (т. зв. ситуаційні); формують криміно­ген­ну мотивацію. За механізмом об­умовле­н­ня злочинів ситуац. умови, у свою чергу, можуть бути нейтральними, сприяючими чи такими, що пере­шкоджають здійснен­ню злочинів. До групи ситуаційних входять і віктимоген­ні умови (поведінка потерпілих). Концепцію детермінації злочин­ності активно роз­робляють і удосконалюють на основі соціол., психол. та ін. досліджень.

Літ.: Кримінологія: Навч. посіб. К., 2009.

Н. В. Кулакова

Завантажити статтю