КРИ́МОВ Олексій Петрович (18(30). 07. 1872, Москва — 11. 12. 1954, Ки­їв) — лікар-хірург. Доктор медицини (1906), професор (1912), академік Академії медичних наук СРСР (1945). Заслужений діяч науки УРСР (1940). Премії імені І. Буша (1911), імені С. Федорова (1940). Державні на­городи СРСР. Закінчив Московський університет (1898), де й працював від 1902: від 1906 — приват-доцент, згодом — доцент кафедри шпитальної хірургічної клініки; водночас 1907–12 — у Московському військовому шпиталі. 1913–23 — завідувач кафедри шпитальної, 1930–54 — факультетської хірургії Київського медичного ін­ституту; 1923–29 — в одній з лікарень Ки­єва; 1941–42 — професор, завідувач кафедри військово-польової хірургії з травматологією і ортопедією Томсько­го медичного ін­ституту (РФ). Голова Українського товариства хірургів (від 1936). Наукові дослідже­н­ня: лікува­н­ня вогнепальних анев­ризм, травм черепа й головного мозку, кровоносних судин, мозкових інфекцій, абсцесів легень та гриж. За­пропонував способи радикальної операції пахових гриж, операції при роз­ширен­ні вен сімʼяного канатика, метод нефропексії. Встановив наявність в онкологічній кліт­ковині лімфатичних вузлів та описав їх. Ви­вчав також історію хірургії в Україні, спів­автор роз­ділу в книзі «Очерки истории медицинской науки и здравоохранения на Украине» (Київ, 1954).