КАЛІ́НА Антоні (Kalina Antoni; 23. 05. 1846, с. Кремпа, нині Великопольс. воєводства, Польща — 03. 05. 1906, Львів) — польський мово­знавець. Доктор філософії (1872). Член Краків. академії знань (1884). У 1867–72 ви­вчав класичну філологію та індоєвропе­їстику в університетах м. Бреслау (нині Вроцлав, Польща), Берліна та Галле (Німеч­чина); студіював словʼян. мови у Празі, Белґраді (1873–74) та С.-Петербурзі (1876). Брав участь у діалектол. екс­педиції до Сербії, Боснії та Герцеґовини (1875). У 1878 захистив габілітац. працю з порівнял. граматики словʼян. мов «Rys historii samogłosek staropolskiego języka w porównaniu z innymi językami starosłowiańskimi». Від­тоді працював у Львів. університеті: 1878–89 — приват-доцент філос. ф-ту; 1888 за його клопота­н­ням та сприя­н­ня О. Огоновського від­крито каф. порівнял. філології словʼян. мов, яку К. очолював до 1906; водночас 1889–92 — над­звич., від 1892 — звич. проф. цієї каф.; 1893–94 — декан філол. ф-ту. 1904 обраний ректором Університету, але за станом здоровʼя від­мовився від посади. Наукові дослідже­н­ня: історія польс. та ін. словʼян. мов, діалектологія, лексико­графія, літературо­знавство, етно­графія. Засн. (1895) та голова (до 1905) Народозн. товариства у Львові, ред. його друк. органу — ж. «Lud».