КАЛІ́НІН Леонід Володимирович (27. 11(10. 12). 1911, с-ще Ірпінь, нині місто Київської обл. — 07. 04. 1980, Київ) — артист балету, балет­мейстер. Заслужений артист УРСР (1960). На­вчався у Київській балетній студії К. Давидової та І. Чистякова. Працював артистом балету Української філармонії (1927–29), театру опери та балету (1929–37), Республіканського ансамблю пісні і танцю УРСР (1937–41; обидва — Київ), Ансамблю пісні і танцю 1-го Українського фронту (1941–45), балетної групи Львівського театру мініатюр (1945–47); артистом і по­становником Закарпатського народного хору (1947–49), танцюристом і хорео­графом Державного українського народного хору імені Г. Верьовки (Київ, 1949–60, 1968–70), балет­мейстером Ансамблю пісні і танцю Центральної групи військ (Польща, 1960–65), хорео­графом Державного оркестру народних інструментів УРСР (Київ, 1970–72), художнім керівником народного ансамблю «Веснянка» Київського університету (1972–74), самодіяльних танцювальних ансамблів (1975–79), балет­мейстером українського драматичного театру імені І. Франка (1980; усі — Київ). По­ставив танці у драматичних ви­ставах «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1951), «Де тирса шуміла» А. Шияна (1963), «Без­талан­на» І. Карпенка-Карого (1979).