Калішевський Яків Степанович
КАЛІШЕ́ВСЬКИЙ Яків Степанович (09(21). 10. 1856, м. Чигирин, нині Черкас. обл. — 09. 11. 1923, Київ) — співак (баритон), хоровий диригент, композитор. Походив із родини священика. Закін. Києво-Поділ. духовне училище. Був солістом хору Київ. духов. академії. Від 1871 — регент Хрестовоздвижен. церкви Києво-Печер. лаври. Того ж року відбувся 1-й публ. виступ. За свідченням М. Лисицина, 4 р. працював над записом лавр. наспіву від досвідчених співаків і перекладом їх на 3–4-голосий хор. Записи К. не були надруковані, щоб уникнути перехоплення унікал. лавр. традиції. Ймовірно, за посередництва ректора Київ. духов. семінарії Іринея (Орди) цими записами згодом скористався Л. Малашкін, який після редагування опублікував їх за власним авторством. Для удосконалення вокал. техніки (голос К. мав феномен. амплітуду) 2 р. працював над постановкою голосу зі знаменитим проф. Р. де Руджієро. Тривалий час як соліст співав на опер. сцені. Партії мав невеликі, але різнохарактерні: тенора (Тріке з «Євгенія Онєгіна» П. Чайковського, Лорд Артур з «Лючії ді Ламмермур» Ґ. Доніцетті), баритона (Сват з «Русалки» О. Даргомижського), баса (Князь Гудал з «Демона» А. Рубінштейна). 1874 дав 1-й публ. концерт у домі Дворян. зібрання на Хрещатику з хором службовців типографії С. Кульженка (твори П. Турчанінова, Д. Бортнянського, А. Веделя, Г. Ломакіна), що пройшов із тріумф. успіхом і невдовзі був повторений у Києві й Харкові (1875). Поєднуючи амплуа співака й хормейстера, 1876–77 мандрував із Столичною італ. опер. трупою з С.-Петербурга. 1878–79 — організатор хору й хормейстер театр. трупи М. Савіна. 1882–84 — керівник хору працівників фотолінотипографії Г. Корчак-Новицького. Ініціював проведення публ. духов. концертів і Київ. конкурсу церк. хорів (1884, не відбувся через пасивність регентів). Працював із дит. хорами вихованців сулимів. шкіл і училища сліпих. Публ. виступи з цими хорами (1885) і керування зведеними капелами (Софій. і Лавр. соборів, Михайлів. і Микол. монастирів) під час освячення Володимир. собору (1886) піднесли авторитет К.: його запрошено очолити митрополичий хор Софій. собору (1886–1920). На поч. 1890-х рр. спів хору Софій. собору став еталоном хор. мистецтва, репрезентував хор. музику перед царськими особами, у прем’єрах вокал.-симф. концертів РМТ, поставлених О. Виноградським (9-а Симф. Л. ван Бетговена, «Сон літньої ночі» Ф. Мендельсона, «Потоп» К. Сен-Санса, «Дитинство Христа» Г. Берліоза, «Реквієм» Л. Керубіні). 1892–94 давав світс. й духовні концерти з Хором студентів Університету св. Володимира у Києві. У концерт. програмах виконував твори Дж. Палестрини, О. Лассо, Л. Керубіні, Ф. Шуберта, на церк. кліросі — Літургії П. Чайковського, С. Панченка, твори О. Архангельського, О. Гречанінова, В. Калинникова. Декілька місяців 1919 разом з Я. Яциневичем керував Хор. капелою ім. М. Лисенка. К. вирізнявся вмінням ставити хлоп’ячі голоси, формуючи звук «у маску», подібний до італ. бельканто. Такий спосіб співу став ознакою київ. хор. школи кін. 19 — поч. 20 ст. Серед учнів — П. Бергамін, М. Гайдай, І. Козловський, П. Толстой, П. Цесевич. П. Чайковський, приїжджаючи до Києва, завжди відвідував служби Софій. собору, де звучав хор К. У київ. прем’єрі «Пікової дами» (1891) звучання дит. хору П. Чайковський називав «кращим, ніж можна собі уявити». «Особливості хор. виконання К. — синтез артистизму з новатор. технологією звукоутворення хор. бельканто, відновленою “ядерною тембральністю” (термін С. Людкевича) прадав. київ. традиції», — зазначав О. Кошиць. Сам К. здійснював редагування деяких творів, які виконував його хор (зокрема «Покаянія» А. Веделя). Автор церк. хорів (збереглися «Слава», «Потрійна єктенія»). 1911 здійснено фонозапис хору Софій. собору під керівництвом К.
Рекомендована література
- Любитель церковного пения. Из Киева (Духовные концерты) // Церк. вест. 1889. № 13;
- 1890. № 10;
- Чечотт В. Концерт капеллы Калишевского // Киевлянин. 1893, 7 янв.;
- Лисицин М. Я. Калишевский и его хор // Музыка и пение. 1903. № 3;
- Церковный певчий. 35-летнее служение Я. Калишевского церковно-певческому делу // Боян. Тамбов, 1909. № 4;
- М. Т. К духовному концерту Я. С. Калишевского // Киевлянин. 1915, 23 фев.;
- Яків Степанович Калішевський [Некролог] // Музика. 1923. № 8–9;
- Чайковский П. Письма к Я. Калишевскому // Чайковский П.: Полное собрание сочинений. Москва, 1977. Т. 15 Б; 1978. Т. 16 А; Пархоменко Л. Хор Київського університету // УМ. 1984. Вип. 19;
- Беляков В. Божественное пение // ЗН. 1997, 1 фев.;
- Пархоменко Л. Легендарний Яків Калішевський в українській хоровій культурі // Муз. україністика: сучас. вимір. К., 2005. Вип. 1.
Завантажити статтю
Людина 
