Котляревська Марія Євгенівна
КОТЛЯРЕ́ВСЬКА Марія Євгенівна (08. 02. 1902, селище Горлівка, нині місто Донецької обл. — 18. 06. 1984, Київ) — графік. Членкиня Спілки художників України (1939). Закінчила Харківський художній інститут (1929; викладач В. Єрмилов, О. Маренков, І. Падалка). На творчій роботі. Учасниця республіканських, всесоюзних (від 1927), закордонних (від 1933) мистецьких виставок. Персональна — у Дніпропетровську (1962, 1977, 1982, посмертна — 2002). Основні галузі — станкова і книжкова графіка. Головна тема у 1920–30-і роки — сучасність, де поєднано ознаки агітаційного плаката з його вільними монтажними конструкціями та лубочність із точністю графічних визначень. Для творчості К. характерні самобутність образного і пластичного мислення, підкреслення монументальної виразності силуету, драматичність зіставлень чорного та білого у ліногравюрах, багатство тональних відтінків, гнучкість лінійних ритмів у ксилографіях, оксамитова фактура у літографіях. В оформленні книг та екслібрисах — відточена графічна майстерність, декоративна вишуканість ліній, штрихів, поєднання образотворчих і шрифтових елементів. Репресована 1946, реабілітована 1952. Окремі роботи зберігаються у Дніпропетровському, Харківському художніх музеях, Дніпропетровському історичному музеї, Національному художньому музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- ліногравюри — «Жінка з дитиною», «Студентки» (обидві — 1926), «Дівчина з сачком», «Махновці» (обидві — 1927), «Нове село» (1928), «Горе війни» (1944), «Партизани» (1945), «На заводському дворі» (1959), «Пам’ятник героям-матросам у Криму» (1964), «Будівництво канатної дороги» (1967), «На Самарі» (1970), триптих «Безпритульні» (1977), «Кульбаби» (1981), «У лісі» (1982); дереворит «Дівчина» (1929); іл. до кн. — «Цирк» (1929) О. Донченка, «Трипольская трагедия» (1932–33) Л. Первомайського, «Медный всадник» (1936) і «Пиковая дама» (1937) О. Пушкіна, укр. нар. казки «Коза-дереза» (1966), поеми «Енеїда» (1969) І. Котляревського; серії ліногравюр — «На будівництві Київської ГЕС» (1962), «Пам’ятники Дніпропетровська» (1976); екслібриси (1959–80).

