Камінь-Каширський район
КА́МІНЬ-КАШИ́РСЬКИЙ РАЙО́Н — район, що знаходиться у північно-східній частині Волинської області. Межує з Ковел., Ратнів., Маневиц., Любешів., Старовижів. р-нами Волин. обл. Утвор. 1940. Від червня 1941 до квітня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Діяли рад. партизан. загони під командуванням М. Коніщука, А. Бринського, О. Федорова, в с. Хотешів функціонувала школа старшин УПА. 1991 р-н віднесено до зони гарантованого добровіл. відселення (3-я категорія) постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС. Площа 1,8 тис. км2. Насел. 61 939 осіб (2001, складає 102,9 % до 1989), переважно українці. У складі р-ну — м. Камінь-Каширський і 64 сільс. насел. пункти. Лежить у межах Поліської низовини. Поверхня пн. частини — низовинна хвилясто-горбиста моренно-зандр. й алювіал.-зандр. рівнина, пд. — низовинна плоска алювіал. рівнина. Корисні копалини: торф, пісок, глина. На тер. К.-К. р. протікають річки Стохід, Цир, Турія (всі — притоки Прип’яті, бас. Дніпра). Є 22 озера. Серед найбільших — Шині, Сірче, Добре, Качинське. Ґрунти дерново-підзолисті, дернові, болотні та торфоболотні. Тут ростуть сосна, вільха, береза. Об’єкти природно-заповід. фонду: заг.-держ. значення пам’ятка природи Добре озеро (гідрол.), заказники Вутвицький (ботан.) і Стохід (ландшафт.), місц. значення заказники Бузаки, Качинський, Мішеч, Святобузаківський, Сірче (усі — ландшафтні), Карпилівський, Новочервищанський, Поступельський, Силікатний (усі — ліс.), Верхівський, Залазький, Карасинський, Мочуринський, Нуйнівський, Підрічанський, Поступельський журавлинник (усі — ботан.), Великообзирський, Озеро Карасине, Озеро Лука, Озеро Мочурине, Озеро Озюрко, Озеро Скомирське, Озеро Сошичне, Озеро Стобихівське, Турський, Цир (усі — гідрол.), пам’ятки природи Дуб звичайний, Клітицький ялинник, Смерека, Соснина (усі — ботан.), Поселення бобрів, Чапля, Чорний бусол (усі — зоол.). Гол. підприємства розташ. у райцентрі. Осн. спеціалізація с. господарства: у рослинництві (73 %) — зерново-льонарна, тваринництві (27 %) — м’ясо-молочна. Пл. с.-г. угідь 60,7 тис. га, з них орних земель — 33 тис. га, багаторіч. насаджень — 0,55 тис. га, сіножатей — 13,3 тис. га, пасовищ — 13,8 тис. га. Осн. виробниками с.-г. продукції є 19 с.-г. підприємств і 32 фермер. господарства. Експлуатац. довж. автомобіл. доріг заг.-держ. і місц. значення 368 км, зокрема з твердим покриттям — 310 км. У К.-К. р. — 53 заг.-осв. школи, 8 дошкіл. закладів, ПТУ; 24 клуби, 24 Будинки культури, Камінь-Каширський історико-краєзнавчий музей, центр. рай. бібліотека та рай. бібліотека для дітей, 46 сільс. б-к; центр. рай. лікарня та поліклініка, 7 амбулаторій, 46 лікар. амбулаторно-поліклініч. закладів; 2 ДЮСШ. Виходить г. «Полісся». Реліг. громади: 40 — УПЦ МП, 2 — УПЦ КП, 1 — РКЦ, 15 — християн віри євангел., 9 — євангел. християн-баптистів, 1 — свідків Єгови, 1 — адвентистів сьомого дня. Пам’ятки архітектури: Свято-Михайлів церква у с. Верхи (1772), церква Різдва Пресвятої Богородиці у с. Видерта (1738), Свято-Михайлів. церква (1771) та дзвіниця (1882) у с. Грудки, Свято-Успен. церква у с. Запруддя (1795), церква Успіння Пресв. Богородиці у с. Качин (1589), Свято-Стрітен. церква (1637) та дзвіниця (1813) у с. Михнівка, Свято-Преображен. церква у с. Нуйно (1695), Свято-Параскев. церква у с. Осівці (1774), Свято-Михайлів. церква у с. Хотешів (1790). У селах Стобихва, Великий Обзир, Боровне — 9 пам’яток археології місц. значення. У с. Качин знайдено скарб рим. часу (див. Качинський скарб). Серед видат. уродженців — політолог, філософ В. Цвих (с. Хотешів); митрополит С.-Петербурзький і Новгородський Антоній (Г. Рафальський, 1789–1818; с. Нуйно). У с. Запруддя до Тесленків-Приходьків неодноразово приїздили Леся Українка та Олена Пчілка.
Фотоілюстрації
Населені пункти 
