Кам’яні матеріали

Визначення і загальна характеристика

КАМʼЯНІ́ МАТЕРІА́ЛИ — будівельні матеріали каменеподібної будови. Існують природні (отримують за допомогою мех. обробле­н­ня гірських порід — гранітів, базальтів, пісковиків тощо) та штучні (виготовлені в процесі фіз.-хім. пере­робле­н­ня первин. мінерал. сировини) К. м. Унаслідок їхньої високої буд.-тех. якості (довговічність, міцність, морозо­стійкість, вогне­стійкість та ін.), а також великих запасів природ. сировини, вони є осн. матеріалами для зведе­н­ня будівель та інж. споруд. К. м. використовують й для будівництва шляхів, у ливар. виробництві (формувал. піски), целюлозно-папер. промисловості (напр., камені дефібрерів). Природні К. м. бувають: випиляні з масиву гірських порід (штучні камені, блоки); випиляні або колені в процесі каменеобробле­н­ня (облицюв. плити, архіт. деталі, борт. камінь, бруківка); одержувані за допомогою вибуху (бутовий камінь); дроблені (щебінь) та мелені (камʼяне борошно, мінерал. порошки). Пере­важна частина штуч. К. м. — бетон­ні вироби та кон­струкції з важкого та легкого бетону, які виробляють на основі вʼяжучих матеріалів — цементу, гіпсу, вапна. Цеглу, керам. камі­н­ня та блоки виготовляють з глиняних мас формува­н­ням і подальшим обпалюва­н­ням до спіка­н­ня, скло­блоки, скло­профіліт, камʼяне та шлак. литво — з силікат. сировин. шихти плавле­н­ням. Залежно від щільності роз­різняють важкі (понад 1800 кг/м³) та легкі (1800 кг/м³) К. м. Штучні теплоізоляц. К. м. виготовляють зі щільністю 300–800 кг/м³. За показником межі міцності при стискан­ні поділяються на високої (25–100 МПа; за­стосовують для несучих кон­струкцій і в якості облицюв. матеріалів), серед. (7,5–20 МПа) та невеликої (0,4–5 МПа) міцності. Матеріали 2-ї і 3-ї груп, щільність яких складає 300–1200 кг/м³, використовують в огороджув. кон­струкціях для забезпече­н­ня теплоізоляції будівель. Водночас К. м. значно гірше спри­ймають роз­тягал. зуси­л­ля, тому їхні штучні різновиди часто під­силюють сталевою арматурою або волокнистими матеріалами (азбест, скловолокно). Здатність К. м. і виробів з них спри­ймати певну кількість циклів пере­мін­ного заморожува­н­ня та від­таюва­н­ня характеризує їх за морозо­стійкістю (F 10–300).

Літ.: Вахненко П. Ф. Камен­ные и армокамен­ные кон­струкции. 2-е изд. К., 1990; Кривенко П. В., Пушкарьова К. К., Барановський В. Б. та ін. Будівельне матеріало­знавство: Під­руч. К., 2006; Попов К. Н., Каддо М. Б. Строительные материалы и изделия. Москва, 2006.

А. М. Павліков

Завантажити статтю