КРИ́МСЬКИЙ Сергій Борисович (02. 07. 1930, м. Артемівськ, нині Донецької обл. — 30. 06. 2010, Київ) — філо­соф. Чоловік І. Комарової. Доктор фі­лософських наук (1976), професор (1987). Заслужений діяч науки і техніки України (1996). Премії імені Д. Ма­нуїльського (1992), імені М. Ту­ган-Баранов­сько­го (2000), імені Д. Чи­жевського (2001) НАНУ. Національна премія України імені Т. Шевченка (2005). Закінчив Київський університет (1953). Від 1957 працював в Ін­ституті філософії НАНУ (Київ): від 1985 — завідувач від­ділу, від 1989 — головний науковий спів­робітник від­ділу логіки, методології та фі­лософії науки. Наукові дослідже­н­ня: теорія пі­зна­н­ня, логіка, методо­логія науки, культу­рологія. Роз­­робляв прин­ципи ра­ціонально­сті та ро­зумін­ня, транс­­формації зна­н­ня. Не­оплатонівські ідеї вилуче­н­ня архетипічних струк­тур буття, ро­зуму, культури об­ґрунтував у світо­глядному від­ношен­ні. Виділив архетипи духовного роз­­витку української культури: на­станови софій­ності буття, символічний антро­поцентризм, етична цін­ність осо­бистості.