Катастрофізм

Визначення і загальна характеристика

КАТАСТРОФІ́ЗМ — гіпотеза в історичній геології та палеонтології, поширена у першій половині 19 ст. Трактувала зміни видового складу живих організмів у часі винятково як наслідки природ. ката­строф планетар. мас­штабу, які спричиняли вимира­н­ня живого на знач. частині Землі. Гносеол. корі­н­ня К., ймовірно, — у міфах про всесвітні потопи, які побутували у багатьох народів. Автором наук. концепції К. (теорії ката­строф) був франц. зоолог і палеонтолог Ж. Кювʼє. Він пояснював від­новле­н­ня флори та фауни на територіях, що за­знали ката­строф (раптові під­ня­т­тя або зануре­н­ня земної поверх­ні, вулканічні виверже­н­ня, похоло­да­н­ня тощо), пере­селе­н­ням уцілілих видів з ін. локал. осередків, а його послідовники — по­втор. актами Божого творі­н­ня; власне види живих організмів вважалися не­змін­ними. Його послідовник А. дʼОрбіньї нараховував у історії Землі 27 глобал. ката­строф. Від­мова від ідей К. у серед. 19 ст. стала насамперед наслідком праць Ч. Лайєля — прибічника еволюц. вче­н­ня Ч. Дарвіна (див. Дарвінізм). Ідеї К. були популярні в природо­знавстві у 1-й пол. 19 ст. і складали під­ґрунтя уявлень про формува­н­ня гірських масивів та ін. геол. процесів. На поч. 20 ст. на порівняно короткий час (до 1950-х рр.) теорія ката­строф від­новилася у формі неоката­строфізму, що, від­кидаючи ідеї креаціонізму, тобто виникне­н­ня світу й людини як результату діяльності Бога, надає ката­строфам вирішал. значе­н­ня у масовому вимиран­ні великих груп організмів і в еволюції життя. У 2-й пол. 20 ст. інтерес до К. знову від­новився у звʼязку зі становле­н­ням думки про стрибкоподіб. характер змін природ. процесів. На сучас. етапі ката­строфи ви­значають як різкий пере­хід над­стабіл. системи у новий врівноважений стан при плав. зміні зовн. умов без­від­носно до мас­штабів явища. Ката­строфи не лише досить часте явище, а й невід­воротне. Шлях до стабільності системи пролягає через ката­строфи. Природні обʼєкти у процесі еволюції здатні проходити через значну кількість біфуркацій.

Літ.: Кювье Ж. Рас­суждение о пере­воротах на поверх­ности земного шара / Пер. с франц. Москва; Ленин­град, 1937.

В. М. Палій

Завантажити статтю