ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
A

Кримські печери

КРИ́МСЬКІ ПЕЧЕ́РИ  – карстові порожнини на території АР Крим. Згідно з карстол. районуванням, належать до 3-х карст. областей і 28-ми карст. р-нів. Відомо понад 1500 карст. порожнин різних розмірів, форм і походження, розміщених на тер. п-ова нерівномірно. Переважають малі (довж. до 100 м або глиб. до 20 м) печери (68 %), ве­ликі печери (довж. понад 500 м або глиб. більше 100 м) становлять 5 %.

Печери Гір.-Крим. карст. облас­ті (1400; заг. довж. 107 786 м, глиб. 34 404 м, об’єм 1733 612 м3) розвинуті переважно у верхньо­юр. вапняках на плато і схилах Головного пасма Кримських гір. Переважають вертикал. порож­нини – шахти і колодязі; характерні гравітац., водно-мех., хемогенні, кріогенні, біогенні, антропогенні відкладення. Є підземні річки та озера. Середня температура повітря від +6 до +9 °С; підвищений вміст СО2 (0,3–3,0 %). Трапляються багато ендеміків. Найглибші печери – Солдатсь­ка (517 м), Каскадна (400 м), Нахімовська (395 м); найдов­ші – Кизил-Коба (23 000 м), Альошина вода (3200 м), Мамут-Чокрак (понад 2000 м). Печери Передгірно-Крим. карст. області (92; заг. довж. 2829 м, глиб. 481 м, об’єм 36 920 м3) закладені в крейдових і палеоген. вапняках та мергелях Внутрішнього пасма Кримських гір і Зовнішнього пасма Кримсь­ких гір. Переважають ізометр. порожнини і слабо нахилені галереї уздовж тектон. тріщин. Найглибша печера – Душевського (50 м); найдовші – Таврська (507 м), Зміїна (320 м), Мангупська-1 (230 м). Печери Рівнинно-Крим. області (72; заг. довж. 1986 м, глиб. 201 м, об’єм 53 453 м3) сформовані в неоген. вапняках берегової смуги Чорного та Азов. морів. Це змінені внаслідок абразії горизонтал. порожнини, іноді підтоплені морем, що утворилися у результаті розчинної дії прісних підзем. і солоних мор. вод. Най­довші печери – Тарханкутська (150 м), Тунель (116 м).

За походженням виокремлюють печери гіпоген. типу та епігенні. Перші утворилися в умовах напір. водонос. комплексів за рахунок живлення підзем. водами. Розвивалися на знач. глиб. (до 1000 м і більше), але під час еволюції геол. структур були виведені на поверхню, осушені і стали реліктовими. У сучас. умовах часто успадковуються й перероблюються епіген. карстом (Еміне-Баїр-Хосар, Таврська). Епігенні печери формуються у безнапір. гідрогеол. умо­вах за рахунок поверхн. живлен­ня. Закладаються на глиб. до 50 м. Бл. 65 % К. п. входять до складу природоохорон. терито­рій. Частина з них обладнана для туризму. Досліджуються від 18 ст.

Літ.: Дублянский В. Н. Карстовые пе­­щеры и шахты Горного Крыма. Ленинград, 1977; Дублянский В. Н., Ломаев А. А. Карстовые пещеры Украины. К., 1980; Климчук А. Б., Тимохина Е. И., Амеличев Г. Н. и др. Гипогенный карст Предгорного Крыма и его геоморфологическая роль. Сф., 2013.

Г. М. Амелічев, О. Б. Климчук

Рекомендована література

  1. Дублянский В. Н. Карстовые пе­­щеры и шахты Горного Крыма. Ленинград, 1977;
  2. Дублянский В. Н., Ломаев А. А. Карстовые пещеры Украины. К., 1980;
  3. Климчук А. Б., Тимохина Е. И., Амеличев Г. Н. и др. Гипогенный карст Предгорного Крыма и его геоморфологическая роль. Сф., 2013.

Фотоілюстрації

завантажити статтю

Інформація про статтю

Автор:

Г. М. Амелічев

О. Б. Климчук

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Кримські печери / Г. М. Амелічев, О. Б. Климчук // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-1113

Krymski pechery / H. M. Amelichev, O. B. Klymchuk // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2014. – Available at : https://esu.com.ua/article-1113

Том ЕСУ:

15-й

Дата виходу друком тому:

2014

Дата останньої редакції статті:

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

переглянути в Scopus

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

EMUIDідентифікатор статті на сайті ЕСУ

1113

Кількість переглядівдані щодо перегляду сторінок на сайті збираються від початку 2024 року

288

Схожі статті

Кіногазета
Світ-суспільство-культура  |  Том 13  |  2013
Л. М. Гутник
Луганськцивільпроект
Світ-суспільство-культура  |  Том 18  |  2017
А. В. Бадер, О. А. Забудкова
Баштанництво
Світ-суспільство-культура  |  Том 2  |  2003
Т. К. Горова

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору