КИЗИ́Л-КОБА́ (з кримськотатар. — Червона Печера) — геологічна памʼятка природи загальнодержавного значе­н­ня. Знаходиться по­близу с. Пере­вальне Сімферопольського ра­йону АР Крим. Сучасний охорон­ний режим встановлено 1963 (у 1947–63 — місцевого значе­н­ня). Площа 33 га. Охороняються ур­очище та печерний комплекс у надрах Довгоруківської яйли Головного пасма Кримських гір з найбільшою карстовою печерою Криму: сумарна довжина галерей понад 20 км. Величезні зали висотою до 30–40 м і шириною до 20–25 м (Казок, Індійський, Китайський та ін.) і галереї, прикрашені низкою кальцитових натічних утворень. Довжина окремих сталактитів становить 5–9 м. У системі К.-К. — 6 поверхів. Нижні поверхи обводнені, в них роз­виваються карстові процеси. Тут протікає під­земна річка, яка під час межені пере­сихає, внаслідок чого виникають числен­ні озера. Залежно від пори року запаси під­земних вод коливаються від 15 до 250 тис. м3. Річка з одно­ймен­ною на­звою, що витікає з печери, виносить роз­чинені червонуваті верх­ньоюрські вапняки. Вони формують т. зв. туфовий май­данчик, який нависає над руслом майже 30-метровим ви­ступом. З нього каскадами в ущелину спадає водо­спад Су-Учхан (Летюча Вода). У нижній частині схилів зростають граб, клен польовий, дуб пухнастий, у під­ліску — шипшина, дерен, ліщина, свидина. 1926 Г. Бонч-Осмоловський за матеріалами епонімної памʼятки в печері К.-К. ви­окремив Кизил-Кобинську культуру.