Кахлі

Визначення і загальна характеристика

КА́ХЛІ — вид художньої кераміки, повʼязаної з інтерʼєром помешка­н­ня. К. насамперед облицьовували печі. В Україні К. ві­домі від 14 ст. Упродовж віків змінювали форму й декор, роз­виваючись з ін. видами укр. мистецтва у контекс­ті різних худож. стилів. Від 2-ї пол. 20 ст. по­ступово втрачали свої функції у міському, а згодом і в сільс. середовищах. Є дві осн. типол. групи К.: архаїчні посудиноподібні та плиткові, оздоблені рельєфом. Їх вирізняють за формами, пластикою і декором, зокрема особливостями елементів, мотивів, сюжетів, композицій, типів симетрії. Залежно від висоти стінок та отвору посудиноподібні К. умовно поділяють на дві під­групи: горщико- та ми­скоподібні. К., що зберігаються в укр. музеях, зокрема колекції П. Лінинського у МЕХП, дають під­стави для висновків про спіл. шлях роз­витку укр. К. та К. із багатьох країн Європи. Від­повід­но до регіону побутува­н­ня хронол. межі посудиноподіб. К. в Україні можна окреслити періодами: горщикоподібні — 2-а пол. 14–16 ст., ми­скоподібні — 2-а пол. 15–16 ст. або поч. 16–17 ст. Дослідники, колекціонери такого типу К. знаходили здебільшого на тер. старих фортець, замків, монастирів. Горщикоподібні (циліндричні) К., що походять з с. Пʼятничани Жидачів. р-ну і с. Потелич Жовків. р-ну Львів. обл., мають досить високі стінки (16,5 і 18,5 см), ледь роз­ширений квадрат. отвір (13 см), що є ознакою архаїчності виробів, та округле денце. Схожі К. зна­йдено у Львові, а також містах Білорусі, Польщі, Німеч­чини, Чехії. К. з округлим отвором виявлено у Львові, Кременці (Терноп. обл.) та Острозі (Рівнен. обл.). Декор. функція горщикоподіб. К. змінилася з появою у їхній «будові» складніших фігур. отворів, зокрема у ви­гляді три-, чотири- або великої багатопелюсткової ро­зеток, що спричинено впливами пізньоготич. архіт. форм. Швед., польс., білорус. учені такі отвори називали «чотирилисниками» або «листками конюшинки», «конюшинками», «трикутними устями», «пелюстковими устями», створеними своєрід. защипами. На деяких К. із Кременця отвір зроблено у формі ро­зетки з двома меншими й однією великою пелюстками. Рідкісними вважають «серцеподібні» отвори на словац. та у ви­гляді арки на нім. К. У смт Олесько Львів. обл., Луцьку, Києві, Острозі, Кременці виявлено К. з отвором у ви­гляді чотирипелюсткової ро­зетки. Цікавими є мініатюрні мискові теракотові й димлені К. з округлим денцем, роз­хиленими стінками і трикут. отвором, що походять із смт Олесько та с. Потелич. Польс., нім., чес. дослідники вказували на їхнє роз­ташува­н­ня на завершен­ні печі або поміж ін. К. по всій її площині. Деякий час побутували також ми­скоподібні К. (мисковидні, плескаті), форма яких нагадує миску з округлим денцем і широко роз­хиленими на квадрат стінками: в одних — плавний пере­хід від денця до стінки (Львів, с. Пʼятничани), в ін. — стрімкий злам форми, зокрема роз­шире­н­ня високих вінець від короткого циліндрич. корпусу К. (м. Збараж Терноп. обл., смт Олесько, с. Потелич). Раритетними вважають нішоподібні К. 2-ї пол. 15–16 ст., які поділяють за тектонікою (з напів­циліндрич. і горщикоподіб. тілом), функцією (виповнювал. та увінчувальні), формою отвору (прямокутні, трикутні, стрільчасті). В Україні зафіксовано кілька К. із подіб. структурою — горщикоподібні (Острог, Кременець) та напів­циліндричні (с. Урич Сколів. р-ну Львів. обл.). У Львові, Києві, м. Умань Черкас. обл. зна­йдено лише їхні фрагменти (подібні їм ві­домі в Німеч­чині, Румунії Чехії, Швейцарії). На зламі 15–16 ст. в Україні роз­почався період по­ступового «оберта­н­ня» К. — їх умуровували отворами до вогню. Від­так, панівними стали плиткові (коробкові, коробчасті) К., які складаються з плитки та румпи. За формою плиткові К. поділяють на виповнювальні, карнизні, пояскові та увінчувальні, а роз­поділ на лицьові та кутові від­повід­ає їхньому функціонал. при­значен­ню у структурі печі. Найбільшу та різноманітну за худож. виріше­н­ням групу плиткових К. в Україні становлять лицьові виповнювал. К. 15–18 ст., якими майстри викладали стінки печей. Форма плитки здебільшого квадратна, рідше — прямокутна та фігурна, декор — рельєфний із по­єд­на­н­ням орнам. елементів та мотивів (геом., рослин­ні, зооморфні, антропоморфні), сюжет. сценок тощо. Із композиц. схем декору, ві­домих у кахлярстві, пере­важали центрично-обертова, дзеркал. й сітчаста, рідше траплялася діагонал. (с. Під­горо­д­дя Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл.). Карнизні К., як і пояскові, при­значалися для роз­членува­н­ня осн. частин печі. Декор карниз. К. має ярусну будову, зумовлену пластикою поверх­ні, пояскові К. часто декорували геом. орнаментом із по­єд­на­н­ням скіс. ліній і смужок, овалів, крапок, зиґзаґів (Луцьк), інколи — шестипелюстковими ро­зетками в колі (с. Потелич), гілками, гірляндами та картушами (Львів, м. Жовква Львів. обл.), зображе­н­ням птахів обабіч «дерева життя» чи херувимів (Львів, м. Бучач Терноп. обл.). Рідкісними вважають триділ. К. (наріжники) із широкої центр. та вузьких бокових частин. Найбільше рельєф. К. 17–18 ст. такого типу виявлено у Львові, Жовкві, Бучачі, с. Потелич. Серед них теракотові з мотивами «колон», зеленополивʼяні з дубовими гілочками та вкриті поливами білого й синього або брунат. й білого кольорів. Кахляні печі 16–18 ст. часто прикрашені декор. елементами, пере­важно «коронками», «вежами», «кулями», «шишками» тощо. Увінчувал. (завершал.) К. 16–18 ст. мають форму трикутників (Львів), «парканців» із зубцями, що імітували ренесансні муровані вежі чи фортечні стіни (с. Під­горо­д­дя), на щитках окремих К. могла міститися моно­грама Ісуса Христа, а завершуватися «ліліями» (с. Токи Під­волочис. р-ну Терноп. обл., Львів, смт Олесько, с. Старичі Яворів. р-ну Львів. обл.). Оригінальними є увінчувал. К. 18 ст., оздоблені мотивами вино­град. гілок із гронами у високому рельєфі, мармурува­н­ням та зубцями різної форми по верх. краю (Львів). Плиткові К. зламу 15–16 ст. по­ступово втрачали ознаки готич. стилю й набували ознак ренесансних, що найвиразніше простежується в обрамлен­ні: широке та ледь похиле (с. Під­горо­д­дя, м. Збараж) або вужче з ромбами, кривулькою чи закрутами (с. Під­горо­д­дя). Рідше траплялися К., на яких не було рамки (міста Збараж, Камʼянець-Подільський Хмельн. обл.), згодом замість неї зʼявився тонкий валик (села Під­горо­д­дя, Урич і Потелич, смт Олесько, Львів). К. за­значеного періоду виконані у високому рельєфі з пере­важа­н­ням мотивів геом. характеру (крапки, лінії, дуги, ромби, кола, хрести), стилізов. рослин. композицій (гілки), фігур левів, оленів, птахів, зображень вершників, міфол. і фантаст. істот (єдинорог, сирена, грифон, барсо-лев, кінь-змій, рак із трьома головами) та християн. образів — Богородиця з Дитям, архістратиг Михаїл, св. Юрій (смт Олесько, м. Збараж, Львів). Серед фігур. зображень на К. варто від­значити порт­ретні (Київ, Луцьк, Камʼянець-Подільський, Острог, Львів, с. Під­горо­д­дя, м. Чортків Терноп. обл.). У К. 17 ст. наявні теми лицарства, різноманітні геральд. композиції, зокрема герби держав, населених пунктів, родів чи певних осіб (Львів, смт Олесько, Камʼянець-Подільський, Чернігів, Умань). Збереглися фрагменти К. із зображе­н­ням битви двох фантаст. істот у ви­гляді дракона з довгим хвостом, качиною головою та роз­критим дзьобом (м. Новгород-Сіверський Черніг. обл.) тощо. Барокові риси у кахлярстві серед. 17 ст. проявилися у за­стосуван­ні сітчастої структури з поділом поля К. на пере­тинки та по­єд­на­н­ням мотивів «курячих лапок», гілок, ро­зеток, «сонечок» (с. Бубнище Долин. р-ну та с. Журавеньки Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл., с. Потелич, міста Збараж, Ужгород, Львів, Камʼянець-Подільський, Острог, Новгород-Сіверський, Умань, смт Короп Черніг. обл.). Типовою ознакою в оздоблен­ні виповнювал. та пояскових рельєф. К. у цей період був картуш, наділений різною конфігурацією з ламаними та округлими лініями-гранями (Львів, с. Звенигород Пустомитів. р-ну Львів. обл., с. Манява Богородчан. р-ну Івано-Фр. обл.) або восьмикутник із чотирма увігнутими боками (Полтавщина). На­прикінці 18 ст. рельєфні картуші по­єд­нували з роз­писом кольор. ангобами (Львів, м. Дрогобич Львів. обл., Чернігів). У 2-й пол. 17–18 ст. худож.-стиліст. еволюція декору простежується через рослин­ні мотиви у простих і складних структурах, зокрема «ро­зетку», «гілку», «букет», «дерево життя», «вазон». Знач. пошире­н­ня набули композиції з тюльпанами, листками аканта, вино­град. «гронами», які часто траплялися в тогочас. іконописі, гаптуван­ні, гравюрі, різьблен­ні, особливо на колонах іконостасів та цар. вратах. Інколи поміж вино­град. гілками автори на К. вводили фігури ангелів (Львів, с. Лаврів Старосамбір. р-ну Львів. обл.). На теракотових і зеленополивʼяних К. 17–18 ст. зі Сх. Галичини та Серед. Подні­провʼя часто зображали одного, двох, рідше трьох-шістьох птахів (Київ, Львів, села Звенигород, Лаврів, Манява). Прикмет. рисами декору цих К. із бароковими елементами є варіації висоти рельєфу, виразна пластика птахів і дрібні, ледь помітні рослин­ні елементи. Геральд. мотиви у 2-й пол. 17–18 ст. могли міститися на одній (Львів, смт Олесько) і декількох К., напр., на семи (с. Ясениця-Сільна Дрогоб. р-ну). На деяких рельєф. К. 18 ст. із Лів­обереж. України траплялися по­статі св. Юрія та Іллі, сюжети «Гріхопаді­н­ня» (Чернігів) тощо. Символом козац. епохи було й зображе­н­ня вершника зі списом та прапорцем, щитом, луками, стрілами чи пістолями (м. Тараща Київ. обл., с. Суботів Чигирин. р-ну Черкас. обл., Полтавщина), зу­стріч послів та поваж. гостей (Кременець), що було від­творе­н­ням різних політ. та воєн. подій, по­статі мисливців, мандрівників, мешканців Африки (м. Ромни Сум. обл.). У 18 — на поч. 19 ст. мальов. К. виготовляли як нар. майстри, так і промислово. Композиція таких виробів замикалася в межах однієї плитки в центрі тонких або пишних барокових рамок, медаль­йона, овалу, ромба або картуша (Київ, м. Городня Черніг. обл.). Пере­важали сині, брунатні та поліхромні рослин­ні мотиви (гілка, букет, «вазон»), зображе­н­ня тварин, архіт. споруди, алегоричні образи й по­статі людей, мальовані пензлем на білому тлі. На Чернігівщині одним із знаних майстрів вважають гончаря з м. Городня С. Пере­пілку (його авторство засвідчено в «Истории русов»). Це сюжетні сценки про боротьбу українського народу з кочівниками, порт­рети знаті, що було наслідува­н­ням тогочас. порт­рет. живопису, сатир. й фантаст. образи, сценки праці тощо. З архів. документів 18 ст. стали ві­домими імена гончаря Києво-Печер. лаври Ф. Плясуна, міщан із Подолу С. Без­тілесного і Й. Литвина. На­прикінці 18 — на поч. 19 ст. зʼявилися К. у стилістиці класицизму. Високий рівень нар. кахлярства Чернігівщини сприяв появі перших фаянс. мануфактур у селах Тулиголове Кролевец. р-ну, Шатрище (нині Ямпіл. р-ну Сум. обл.), містах Глухів, Ніжин, Новгород-Сіверський, смт Козелець і Батурин. Поширеними були сині чи блакитні К., виготовлені на київ. мануфактурах та під­приємствах Сх. Галичини. Інколи роз­пис печі складала велика цілісна композиція (напр., «вазон»), укладена на декількох К. Форми печей могли бути на­ближені до колони або прямокутника з округлими та зубчастими заверше­н­нями, рідше з вазою-урною чи пластич. фігурою орла. Такі печі були в будинках духов. та знат. осіб (садибі «Покорщина», садибі Строганова, палаці Ро­зумовських, Батурин., Крупиц., Ладан. та Єлец. монастирях, Вишневец., Під­горец. та Яготин. замках, деяких будинках у Ніжині, Глухові, м. Лохвиця Полтав. обл.). У період модерну К. славилися керам. ф-ки та заводи Львова (ф-ка І. Левинського, Львів. кра­йова керам. дослідна станція), Глинського (завод Ю. Захарієвича і А. Вернера), школи (Коломий. гончарна школа, Івано-Фр. обл.). У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. особливе місце від­водили нар. К. — рельєф. теракотовим або вкритим зеленою чи жовтою поливами, а також мальованим. Теракотові К. виробляли у селах Великі Будища Дикан. р-ну, Попівка Зіньків. р-ну, Комишня і Хомутець Миргород. р-ну Полтав. обл., с. Дні­провокамʼянка Верх­ньодні­пров. р-ну Дні­проп. обл., с. Суботів. Рідкісними були димлені К. (автор П. Явдак із с. Лазьки Зіньків. р-ну). Столі­т­тям раніше подібні К. із рослин. орнаментом були серед виробів кахлярів із с. Бу­данів Теребовлян. р-ну Терноп. обл. Найбільшими осередками з виготовле­н­ня мальов. К. за­значеного часу дослідники вважають с. Сунки Смілян. р-ну Черкас. обл., міста Ніжин, Ічня Черніг. обл., Сокаль Львів. обл., Коломия, Косів, смт Опішня Полтав. обл., с. Пістинь Косів. р-ну. Ві­домими кахлярами 19 — поч. 20 ст. були І. Баранюк, О. Бахматюк, Я. Герасименко, І. Гладиревський, Л. Дробʼязко, Д. Зондюк, М. Кірик, П. Кошак, Ю. Огієнко, В. Словіцький, П. Фігура, П. і К. Чумаченки, В. Шостопалець, П. Явдак та ін. Для рельєф. К. із Полтавщини, Чернігівщини та Серед. Подні­провʼя цього періоду характерний геом. орнамент, повʼязаний із викори­ста­н­ням деревʼяних форм-матриць, рідше вибійчаних дощок або пряникових форм. Локал. особливості нар. кахлярства виявляються у за­стосуван­ні базових мотивів, напр., хрещатих та ро­зеткових, і творе­н­ня на їхній основі нових композиц. структур. Це скісні хрести, хрести із трикут., прямокут. і ромбіч. раменами, шестипелюсткові ро­зетки в колах тощо. К. із Прикарпа­т­тя роз­писані хрестами, які називали «роз­квітлими», «придорожніми» чи «памʼятниковими». На К. могли міститися хрести одного типу або по­єд­нувати різні, мотивами композиц. схем були й хрести в колах, які часто доповнювали рослин­ними компонентами, зображе­н­нями птахів або тварин. Багатоваріантністю та полісемант. наповненістю по­значений рослин. декор на укр. К.: ро­зетка, гілка, букет, вазон, дерево життя, вінок, гірлянда. Кахлярі рідко малювали одну ро­зетку, на окремих К. осн. мотивом є звивиста гілка з трьома-чотирма ро­зетками, укладена вертикально (Чернівці, міста Сокаль, Косів, Ніжин, Ічня, смт Опішня). Композиц. схеми косів. К. іноді доповнює вино­градна гілка з гронами та листками. Багатоваріантністю зображень на К. по­значені мотиви «дерева життя» і «вазона» (міста Ічня, Ніжин, Канів Черкас. обл., Сокаль, Косів, Коломия, села Сунки і Пістинь), за окремими рисами роз­пису можна вирізнити гончар. осередок чи руку майстра. Мотив «вазона» пере­важно містився на площині однієї К., проте П. Явдак подавав його як на одній, так і трьох К. Мотиви віночків та гірлянд най­яскравіше виявилися у декорі К. О. Бахматюка. Важливе місце в оздоблен­ні К. від­водили зображен­ню тварин, риб і птахів, які від­значалися локал. особливостями, що дає змогу від­різнити, напр., косів. птахів від сокал., ічнян. від сунківських. Із тварин у роз­писах К. можна побачити лева, оленя, вола, коня, цапа в одинарних, парносиметричних або ін. схемах, мотив риби ві­домий у кахлярстві Косова, с. Пістинь та м. Ічня. На Чернігівщині, Черкащині та Івано-Франківщині вагому групу в декорі К. творять сюжетні композиції. На черніг. і черкас. К. трапляються образи прялі, військових (Ніжин), вершників, музик, танцюристів, сценки «у корчмі», «воді­н­ня ведмедя», мислив. сюжети (м. Ічня, с. Сунки). Ві­домими майстрами таких роз­писів були Л. Дробʼязко, Ю. Огієнко, Д. Панасенко, на Гуцульщині та Покут­ті подібними славилися кахлярі Косова (І. Баранюк, О. Бахматюк), с. Пістинь (Д. Зондюк) та Коломиї (В. Словіцький). Окремі реліг. мотиви характерні для виробів 19 — поч. 20 ст. кахлярів із Полтавщини, однак ширше та з особливим акцентом їх від­творювали на К. майстри Косова, с. Пістинь, Коломиї. Це і зображе­н­ня Богородиці з Дитям, св. Миколая, Юрія-Змієборця, Катерини і Варвари, ангелів, композицій «Страшного Суду», церков та дзвіниць. В оздоблен­ні К. наявна ціла палітра мотивів, образів та сюжетів, які посилюють декор. ефект печі. У музеях України значно менше зберігається К. 20 ст.: їх майстри уже не виготовляли одноосібно, а як пром. предмети вони втратили художню своєрідність. У МЕХП є колекція К. 1930-х рр. із кахел. заводу в с. Потелич (у їхньому декорі — по­єд­на­н­ня мотивів концентрич. кіл, спіралей, чотирикутників, овалів, листків, гірлянд тощо). К. поч. 1950-х рр. із вапняно-керам. заводу в с. Роз­вадів однотипні — вони мають гладку поверх­ню та вкриті поливою білого, брунатного або зеленого кольорів. Отож, К. еволюціонували від посудиноподіб. до плиткових: від утилітар. функції (обі­гріву житла) до по­єд­на­н­ня з декоративною — прикраше­н­ня помешка­н­ня. Від серед. 20 ст., коли виготовле­н­ня та декор К. звелися до масової однотип. продукції, спо­стерігався зворот. процес. Завищені плани з виробництва К. у керам. цехах рад. періоду та недо­стат. фаховий рівень майстрів не сприяли тому, щоб називати ці предмети худож. творами.

Літ.: Данченко Л. Старовин­ні мальовані кахлі з Черкащини // НТЕ. 1967. № 2; Годованюк О. Острозькі кахлі // Там само. 1971. № 3; Шовкопляс Г. М. Середньовічні художні кахлі з Києва // Археологія. 1975. Вип. 16; Тищенко О. Історія декоративно-прикладного мистецтва України (ХІІІ–ХVІІІ ст.). К., 1992; Виногродська Л. І. Чернігівські кахлі ХVІІ–ХVІІІ ст. // Черніг. старовина. 1992. № 61; Задорожнюк А. Камʼянецькі кахлі // Поділ. братство. 1992. № 2; Лащук Ю. П. Українські кахлі ІХ–ХІХ ст. Уж., 1993; Троневич П. О. Луцькі кахлі ХІV — початку ХХ ст. // Старий Луцьк. Лц., 1998; Лащук Ю. Покутська кераміка. Опішня, 1998; Колупаєва А. Українські кахлі ХІV — початку ХХ ст. Історія. Типологія. Іконо­графія. Ансамблевість. Л., 2006; Івашків Г. Збірка кераміки Петра Лінинського. Л., 2010; Її ж. Мальована кераміка Косова та Пістиня ХІХ — початку ХХ століть. Л., 2012 (спів­автор).

Г. М. Івашків

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю