КА́ШЕЛЬ Майя Дмитрівна (10. 01. 1930, Київ — 24. 02. 1987, Дні­пропетровськ) — пере­кладачка. Член СПУ (1973). Літ. премія ім. М. Рильського (1981). Закін. англ. факультет Держ. центр. курсів іноз. мов (Москва, 1954). Була прикута до ліжка тяжкою хворобою. У її перекл. з вʼєтнам. мови, яку ви­вчила само­стійно, ви­йшли зб. поезій «Вʼєтнам бореться», «Слово з полумʼя» (обидві — 1972), «Літопису рядки багряні» (1979), «Дороги Чионгшону» (1984), оповідань «Мами немає вдома» (1972), «Оповіда­н­ня письмен­ників Вʼєтнаму» (1981), казки «Як лев собі друзів обрав» (1974), «При­йомна дочка тигра» (1984), «Вʼєтнамські народні казки» (1984), кн. «Вʼєтнамські прислівʼя та приказки» (1977), новела «Очі» Нам Као (1975), роман «Гора Хондат» Ань Дика (1976), повісті «У джунглях Пів­дня» Доан Зоя (1976), «На захід від Довгих гір» Ву Хунга (1986), казка «Як жаба дощу домоглася» Нґуєн Гюї Тіонґа (1977; перед­рук. у антології «Сяєво Жар-птиці», Дн., 2009), зб. «Поезії» То Хіу (1978), поема «Лук Ван Тієн» Нґуєн Дінь Тьєу (1983; усі — Київ).