Квант Науково-дослідний інститут

«КВАНТ» Науково-дослідний ін­ститут — державне під­приємство, що за­ймається роз­робле­н­ням та виготовле­н­ням складних радіо­електрон­них й оптико-електрон­них комплексів і систем автоматики пере­важно військового при­значе­н­ня. Засн. 1949 у Києві як Особл. КБ при заводі п/с № 1 (нині завод «Радар») для впровадже­н­ня у серійне виробництво авіац. радіолокац. станцій (РЛС). 1957 від­окремлене від заводу і перейм. у Держ. союзне ДКБ № 483. Підпр-во мало знач. досвід у роз­роблен­ні та виробництві авіац. РЛС. 1952–54 створ. й впроваджено у серійне виробництво авіац. радіолокац. бомбо­приціл під­вищеної завадо­стійкості; випускали у 4-х модифікаціях для бомбардувальників, також використовували на літаках цивіл. авіації як бортовий автоном. навігац. прилад (згодом ним оснащено усі навч. заклади, що готували спеціалістів із радіолокації). 1954 роз­почато роз­робле­н­ня авіац. РЛС «Ініціатива» для оснаще­н­ня літаків і вертольотів ВПС, авіації ВМФ та військ.-транс­порт. авіації (перші серійні зразки виготовлено 1962, до кін. 1980-х рр. випущено понад 1000 комплектів 9-ти модифікацій; встановлювалася на літаках Як-28І, -28Р, Бе-12Б, Ан-22, вертольотах Ка-25, В-14). 1960 на базі ДКБ № 483 створ. НДІ № 132, від 1966 — Київ. НДІ радіо­електроніки, від 1973 — сучасна назва. 1977–92 на базі Ін­ституту (гол. під­приємство) діяло НВО «К.», до складу якого входили дослід. та серій. («Буревісник») заводи у Києві та вироб. база у Чернігові. У рад. часи «К.» був єдиним наук. центром із роз­робле­н­ня систем і комплексів загоризонт. роз­відки та ціле­вказува­н­ня ракет. комплексам удар. кораблів стратег. і операт.-тактич. при­значе­н­ня для боротьби з надвод. цілями. Від 1966 НДІ — головний за таким видом радіо­електрон. озброє­н­ня кораблів. Новизна тематики і складність робіт потребували широкомас­штаб. теор. і екс­перим. досліджень, які виконувалися водночас із дослідно-кон­структор. роботами за участі наук. установ ВМФ, АН СРСР і УРСР та гол. галуз. наук. організацій. Базові н.-д. та дослідно-кон­структор. роботи роз­почато за 3-ма напрямами. Перший — створе­н­ня авіац.-корабел. систем радіолокац. роз­відки і ціле­вказува­н­ня ракет. комплексам під­вод. човнів, великих надвод. кораблів і берегових постів ВМФ (система «Успіх»). Авіац. (роз­відув.) компоненту встановлювали на літаках Ту-95РЦ і вертольотах Ка-25Ц, корабельну — на під­вод. човнах, ракет. крейсерах, берегових рухомих і стаціонар. постах ВМФ. Система «Успіх» прийнята на озброє­н­ня 1966 і на той час не мала аналогів у світі (творців від­значено Державною премією СРСР; випускали до роз­паду СРСР). Другий — корабел. комплекс при­йма­н­ня інформації від косміч. апаратів, який був складовою частиною системи мор. косміч. роз­відки і ціле­вказува­н­ня (МКРЦ). Система МКРЦ стала першою у світі з косміч. роз­відки та ціле­вказува­н­ня і забезпечувала ефективне за­стосува­н­ня протикорабел. ракет у будь-якому р-ні Світ. океану. Корабел. комплекси, які роз­робляв Ін­ститут, встановлювали на під­вод. човнах, авіанесучих крейсерах («Київ»), ракет. крейсерах («Слава», «Кіров») та у штабах флотів. МКРЦ прийнято на озброє­н­ня у серед. 1970-х рр., у подальшому систему удосконалювали і випускали нові модифікації (до роз­паду СРСР). Система МКРЦ не мала аналогів у світі, а роз­робників від­значено Ленін. премією (1980). Третій — створе­н­ня багатофункціонал. корабел. комплексів (БФК) загоризонт. роз­відки і ціле­вказува­н­ня ракет. зброї кораблів операт.-тактич. зони та забезпече­н­ня керува­н­ня бо­йовими діями тактич. груп таких кораблів. До складу БФК входили активна (забезпече­н­ня ціле­вказува­н­ня у межах радіогоризонту) та пасивна (виконувала роз­відку і ціле­вказува­н­ня у загоризонт. області, використовуючи механізм дальнього тропо­сфер. роз­по­всюдже­н­ня (ДТР) РЛС радіохвиль, а також апаратура при­йма­н­ня інформації від авіац. компоненти системи «Успіх» та система керува­н­ня бо­йовими діями кораблів тактич. груп. Механізм ДТР радіохвиль для ціле­вказува­н­ня викори­стано вперше у світ. практиці. У звʼязку з від­сутністю на той час необхід. даних Ін­ститут водночас із дослідно-кон­структор. роботами проводив теор. й екс­перим. дослідже­н­ня ДТР сигналів на мор. трасах з урахува­н­ням по­ставлених зав­дань. У роз­робках брали участь спеціалісти Ін­ституту радіофізики та радіо­електроніки АН УРСР (Харків), Ін­ституту систем упр. і радіо­електроніки та Сибір. фіз.-тех. ін­ституту (обидва — м. Томськ, РФ) тощо. 1968–69 виготовлено і встановлено на кораблях 2 дослідні зразки БКФ для ви­пробувань, а 1972 комплекс прийнято на озброє­н­ня під на­звою «Титаніт» (Державна премія СРСР). 1973 Ін­ститут отримав зав­да­н­ня на створе­н­ня поколі­н­ня БФК «Моноліт» для ракет. малих надвод. кораблів (орден Трудового Червоного Прапора, 1984) і «Мінерал» для серії новіт. ракетно-артилер. кораблів класу есмінець, прийнятих на озброє­н­ня 1982. Станом на 1991 виготовлено понад 70 комплексів БФК для кораблів різних класів; випускають дотепер (завод «Тайфун», РФ) і встановлюють на кораблях, які будує Росія. По­ставляють на екс­порт. Прийня­т­тям на озброє­н­ня систем «Успіх», МРКЦ і БФК завершено наук.-тех. і організац. забезпече­н­ня створе­н­ня у складі ВМФ бо­йових формувань мор. роз­відув.-удар. комплексів на базі удар. кораблів стратег. й оперативно-тактич. при­значе­н­ня. Роз­робле­н­ня систем МКРЦ і БФК було новим етапом у роз­витку радіо­електрон. озброє­н­ня кораблів і об­умовило входже­н­ня Ін­ституту до когорти провід. під­приємств оборон. комплексу країни. Від 1970 НДІ «К.» належить до 1-ї категорії під­приємств, що виготовляють особливо складну продукцію. Водночас роз­робляли радіо­гідро­акуст. пошук.-приціл. системи для оснаще­н­ня протичовн. вертольотів; корабел. РЛС для виявле­н­ня повітр. і надвод. цілей та націлюва­н­ня корабел. зброї («Топаз», «Під­кат», «Позитив»; від 1983 виготовлено 100 комплектів станцій; екс­порт­ну модифікацію встановлено на кораблях Куби, Польщі, Вʼєтнаму, Індії тощо). У 1970-і рр. на під­приємстві роз­почато роз­робле­н­ня оптич. апаратури: оптико-електрон­на система керува­н­ня вогнем корабел. артилер. установок «Сармат», мобіл. автоматизов. комплекси оптико-електрон. протидії для захисту важливих обʼєктів від високоточ. зброї «Каштан»; телевізій. приціл і система керува­н­ня вогнем уніфіков. бо­йового модуля для легких бронемашин тощо. Водночас від 1962 під­приємство роз­робляло та виготовляло продукцію мед. при­значе­н­ня: мед. апаратуру із викори­ста­н­ням ультра­звук. коливань — для руйнува­н­ня каменів у сечовивід. шляхах («Урат-1М», випущено понад 2,5 тис. зразків; «Байкал» — понад 100 зразків), лікува­н­ня отоларингол. («Лор»), терапевт. («Гамма»), урол. і гінекол. («Барвінок») захворювань, багато­профіл. («Сальвія») та із викори­ста­н­ням лазер. ви­промінюва­н­ня — для лікува­н­ня і ран­ньої діагностики онкол. захворювань («Кавказ», «Інтеграл»), хірург. скальпель («Промінь») тощо. У 1980-і рр. осн. продукцію Ін­ституту серійно випускали 28 заводів СРСР. Від часу заснува­н­ня на під­приємстві створ. й пере­дано в екс­плуатацію понад 100 видів військ. та 20 видів мед. техніки. 17 роз­робок та 43-х спеціалістів Ін­ституту від­значено Державна преміями. 1961–95 діяла аспірантура.

1996 у результаті ре­структуризації з «К.» ви­окремлено 6 під­приємств, зокрема «Квант-Навігація», «Квант-Радіо­електроніка», «Квант-Радіолокація». «Квант-Навігація» за­ймається пита­н­нями комплекс. автоматизації судноводі­н­ня, створе­н­ням систем попередже­н­ня зі­ткне­н­ня для середньо- та великотон­наж. суден усіх класів, а також берегової АСК рухом суден і кораблів. Системи комплекс. автоматизації судноводі­н­ня 1-го поколі­н­ня «Бриз» встановлено на супертанкерах («Крим»), контейнеровозах («Капітан Смирнов»), модул. система 2-го поколі­н­ня «Бірюза» — на ліхтеровозах («Олексій Косигін»), атом. криголамах («Росія») та ін. суднах. Роз­робляє сучасні інтегров. комплекси навігації та керува­н­ня рухом обʼєктів, комплексні системи керува­н­ня рухомими обʼєктами на суші, морі, у повітрі та космосі. Крім того, провід­ні вчені НДІ координують між­нар. спів­робітництво Укр. від­діл. Між­нар. академії навігації та керува­н­ня рухом, до складу якої входять від­діл. у РФ, а також вчені США, Канади, Німеч­чини та Польщі. Ін­ститут бере участь у виконан­ні деяких між­нар. проектів. Осн. н.-д. і дослідно-кон­структор. діяльність «Квант-Радіо­електроніки» стосується систем керува­н­ня та діагностики. 1997–2012 виконано 82 такі роботи, які впроваджено у галузях транс­порту, енергетики, суднобудівництва, про­грам. забезпече­н­ня, мед. приладобудува­н­ня, більшість із них запущено у серійне виробництво. Особливе місце у тематиці Ін­ституту посідають роботи, присвяч. залізнич. транс­порту. «Квант-Радіолокація» спеціалізується на створен­ні РЛС берегового та корабел. базува­н­ня: роз­робле­н­ня трикоординат. РЛС на базі фазованої антен. решітки, новіт. зразків пасивно-актив. радіотех. комплексів загоризонт. виявле­н­ня та су­проводу обʼєктів; створе­н­ня станцій взаєм. обміну інформацією та орієнтува­н­ня між носіями РЛС і комплексів. Працівники НДІ ви­вчають і освоюють новітні радіо­електрон­ні технології та пер­спективну елементну базу світ. виробників, проектують радіо­електрон­ну апаратуру.

Нині спів­роб. НДІ створюють і вдосконалюють радіо­електрон­ні системи різного при­значе­н­ня, роз­робляють оптико-електрон­ні засоби націлюва­н­ня для тактич. зброї малих і серед. надвод. кораблів, оптико-електрон­ні системи протидії високоточ. зброї, системи керува­н­ня стрільбою, інтегров. радіо- й оптико-електрон­ні системи для малих кораблів, спец. електромашини та стабілізатори для бронетехніки. Вагомий внесок у роз­будову НДІ і його діяльність здійснили: В. Алексєєв, Ф. Березовенко, В. Гузь, Л. Демченко, В. Долгов, Е. Каплан, І. Кудрявцев, І. Кулик, В. Лапій, Ю. Мінько, В. Молебний, В. Нарбут, О. Невдащенко, Ю. Нікітенко, В. Плотніков, М. Скиба, О. Стеба, В. Стефанович, Т. Стефанович, Б. Тука, А. Утюжніков, В. Черевко. Тривалий час під­приємство очолювали В. Островський (1949–58), І. Кудрявцев (1958–75), Т. Стефанович (1975–88), Л. Лисиця (1995–2004), Л. Демченко (2004–10).

Літ.: Петров А., Па­влов В. Первые противокорабельные комплексы ВМФ // Воен. парад. 1995. № 5; Болтручук В., Васьковский Е., Моралев В. Соз­дание комплексов освещения надводной об­становки с использованием космических средств ра­зведки // Арсенал ХХІ. 2002. № 1; Тука Б., Радченко О. Багатофункціональні системи роз­відки і ціле­вказува­н­ня протикорабельним ракетним комплексам // Там само. 2011. № 1–2.

О. А. Радченко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю