КЕРАМОЛО́ГІЇ ВІД­ДІ́ЛЕ­Н­НЯ Ін­ституту народо­знавства НАНУ Засн. 2000 в структурі Нац. музею-заповід­ника укр. гончарства в смт Опішня Зіньків. р-ну Полтав. обл. ріше­н­ням Президії НАНУ та Полтав. облдерж­адміністрації, від 2002 — у складі Від­діл. літ-ри, мови та мистецтво­знавства НАНУ. Ініціатор і дир. — О. Пошивайло. Напрями наук. дослідж.: виявле­н­ня регіон. і світ. закономірностей роз­витку гончарства; ви­вче­н­ня символічно-образ. структури гончар. виробів; дослідж. сучас. стану укр. та світ. гончарства. Керамологію виділено в окрему наук. дисципліну; сформовано наук. школу укр. керамології, термінол. словник керамол. студій; започатковано ви­вче­н­ня керамол. колекцій і про­блем музеєфікації гончар. спадщини України, історії формува­н­ня гончар. родів і дина­стій в Україні; досліджено гончарство Слобід. України; роз­роблено концепцію гончарства як самобут. форми втіле­н­ня етніч. світо­гляду, теорію малих осередків гончарства та принципи їхнього наук. ви­вче­н­ня; започатковано студії гончарства як істор. джерела для ви­вче­н­ня давнього пряді­н­ня і ткацтва; здійснено порівнял. аналіз традиц. гончарства України та країн Європи в аспектах космогонії, семантики, семіотики; роз­роблено метод. музеол. рекомендації щодо атрибутува­н­ня кераміки та навч. про­грами для викла­да­н­ня курсу керамології; від­новлено керамол. критику як жанр наук. публікацій; започатковано укр. керамол. біо­графістику. Проводить нац. і між­нар. керамол. симпозіуми, семінари (від 2007), щоріч. Нац. конкурс публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» (від 2007), тижні Нац. гончар. здвиже­н­ня в смт Опішня (від 2009), Нац. фотоконкурс «Гончарні візії країни», Інтерсимпозіуми кераміки, Нац. день гончаря. В установі працювали І. Нємец, Г. Семченко, Л. Сморж; у роз­гортан­ні діяльності значну допомогу надали Ю. Лащук та О. Бобринський. Видає щорічники «Бібліо­графія українського гончарства» (від 2000) та «Українська керамологія», «Український керамологічний журнал» (обидва — від 2001), серії «Славетні гончарі України» (від 2004), «Українська академічна керамологія» (від 2007), «Гончарні школи України», «Українські керамологічні студії» (обидві — від 2008), «Українська керамологічна біо­графістика» (від 2009), «Гончарна спадщина України XVII–XX століть», «Україна гончарна» (обидві — від 2010).