КЕРЧА́ Ігор Юрі­йович (псевдоніми: Ігор Дюрич, Іван Гутник, Славко Слобо­дан; 20. 02. 1943, с. Горонда, нині Мукачівського р-ну Закарпатської обл.) — письмен­ник, пере­кладач, громадсько-культурний діяч. Син Ю.-І. Керчі. Закінчив фізико-математичний факультет Ужгородського університету (1965), Київський інженерно-будівний ін­ститут (1973). Один із кодифікаторів русинської мови. Працював в Ужгороді на механічному заводі (1967–95), в АТ «Геліос» (1995–98). Автор праць «Материнськый язык, писемниця русинського языка» (Мукачеве, 1999, спів­авт.), «Утцюзнина, читанка про недїльні школы» (Будапешт, 2001; Уж., 2002), «Матяш, король Русинув» (Уж., 2001). Уклав двотомник «Словник русинсько-руськый» (Уж., 2007; Руська премія Між­народного фонду «Ruska cena», Прага, 2011). У пере­кладі на русинську мову видав збірку віршів: з угорської — «Убрані поезії» Ш. Петефі (1998), «Наші добрі Русины» Д. Крудія (2002); із чеської — «Смутні очі Анцї Караджічової» І. Ольбрахта (2001), «Земля, Европов зохабена» Я. Затлоукала (2002); для дітей — «Бетярськый букварь» (2004; усі — Ужгород). Друкував власні вірші русинською мовою в закарпатській періодиці.