Керча Юрій-Іван
КЕРЧА́ Юрій-Іван (псевдоніми і криптонім: Ваня Горемыка, Таня Верховинка, Горькоустъ, Юр. Попадюкъ; 20. 02. 1914, с. Страбичове, нині Мукачівського р-ну Закарпатської обл. — 17. 10. 1951, Ужгород) — поет, громадський діяч. Батько І. Керчі. Закінчив Мукачівську гімназію (1932) та історико-філологічний факультет Карлового університету в Празі (1937). Під час другої світової війни працював у редакції ужгородської газети «Русская правда» і «Русское слово», де редагував літературні сторінки, а також упорядковував і видавав збірки «12» і «Живая струя» (обидва — 1940), «Наканунѣ» (1941), альманахи «Шаги» (1941), «Литературный альманах» (1943) та ін. Поезія К. сповнена протесту проти соціального приниження русинів та месіанської віри в «братів зі сходу». В умовах угорської окупації К. згуртував довкола себе передові літературні сили краю, організував «Библіотеку современныхъ угрорусскихъ писателей» (20 т.), в якій видано кілька десятків книг молодих авторів. Підтримував тісний звʼязок із партизанським рухом на Закарпатті. 1943 призваний на військову службу. Після війни — делегат зʼїзду Народних комітетів Закарпатської України. Працював уповноваженим у справах народної освіти краю та в облвиконкомі. Писав російською мовою. Окремими книгами під псевдонімом Таня Верховинка вийшли вірші для дітей «Монисты» (1941; 1942), поезії «Перед рассветом» (укладач П. Лінтур, 1964; усі — Ужгород).