КЕРЧА́ Юрій-Іван (псевдоніми і криптонім: Ваня Горемыка, Таня Верховинка, Горькоустъ, Юр. Попадюкъ; 20. 02. 1914, с. Страбичове, нині Мукачівського р-ну Закарпатської обл. — 17. 10. 1951, Ужгород) — поет, громадський діяч. Батько І. Керчі. Закінчив Мукачівську гімназію (1932) та історико-філологічний факультет Карлового університету в Празі (1937). Під час другої світової війни працював у редакції ужгородської газети «Рус­ская правда» і «Рус­ское слово», де редагував літературні сторінки, а також упорядковував і видавав збірки «12» і «Живая струя» (обидва — 1940), «Наканунѣ» (1941), альманахи «Шаги» (1941), «Литературный альманах» (1943) та ін. Поезія К. сповнена протесту проти соціального приниже­н­ня русинів та месіанської віри в «братів зі сходу». В умовах угорської окупації К. згуртував довкола себе пере­дові літературні сили краю, організував «Библіотеку современ­ныхъ угрорус­скихъ писателей» (20 т.), в якій ви­дано кілька десятків книг молодих авторів. Під­тримував тісний звʼязок із партизанським рухом на Закарпат­ті. 1943 при­званий на військову службу. Після війни — делегат зʼ­їзду Народних комітетів Закарпатської України. Працював уповноваженим у справах народної освіти краю та в облвиконкомі. Писав російською мовою. Окремими книгами під псевдонімом Таня Верховинка ви­йшли вірші для дітей «Монисты» (1941; 1942), поезії «Перед рас­светом» (укладач П. Лінтур, 1964; усі — Ужгород).