Кива Олег Пилипович
Визначення і загальна характеристика
КИ́ВА Олег Пилипович (05. 01. 1947, Львів — 26. 12. 2007, Київ) — композитор, музично-громадський діяч, педагог. Народний артист України (2001). Премія ім. М. Лисенка (2004). Член НСКУ (1972), НСКінУ (1991). Закін. Київську консерваторію (1971; кл. М. Скорика). Відтоді — викладач Уман. муз. училища (Черкас. обл.); 1972–74 — ред. відділу пропаганди СКУ; 1974–76 — викладач дит. муз. школи; 1977–80 — муз. ред. видавництва «Музична Україна» (усі — Київ). Від 1981 — на творчій роботі. Музика К. позначена витонченим ліризмом, «камерністю» звучання, тяжіє до неоромант. стилю; перевтілення нар.-пісен. джерел поєднано з використанням різних засобів сучас. композитор. письма. Автор «Творів для голосу з камерним оркестром» (К., 2007). Мав записи на компакт-дисках.
Тв.: балет «Олеся» (1981, за О. Купріним); для голосу з симф. оркестром — «Ода Землі» (1976; 2-а ред. — 1983, сл. М. Рильського), «Дума про Полтаву» (1982); камерні кантати — № 1 на сл. А. Новочадовської (1977), № 2 — на сл. Ф. Ґарсіа Лорки (1981), № 3 — на сл. П. Тичини (1982), № 4 — на сл. О. Мандельштама і М. Заболоцького (1983), № 5 — на сл. О. Пушкіна (1993), № 6 — на сл. Т. Шевченка (1997); Камерна симф. на сл. Т. Шевченка (1990); для симф. оркестру — Симфонія (1971), «Лірична поема» (1977), Увертюра (1982); для фортепіано з оркестром — Концерт (1983); Струн. квартет (1975); для віолончелі з фортепіано — Соната (1975); для скрипки з фортепіано — 2 інтермецо (1975); для фортепіано — 2 сонати (1969, 1977), Фантазія (1972), «Український триптих» (1975); вокал. цикл «Музика для дітей» (1975, сл. А. Новочадовської); хори на сл. М. Рильського, Т. Шевченка, П. Тичини, Б. Олійника, О. Пушкіна; романси, балади, обробки нар. пісень; музика до вистав, фільмів та мультфільмів.
Літ.: Зінькевич О. Олег Кива // Ранок. 1979. № 12; Невінчана Т. Кожен твір, як сповідь // КіЖ. 1984, 26 лют.; Конькова Г. Музичний світ Олега Киви // Спрага музики: паралелі і час спогадів. Т. 2. К., 2002; Луніна Г. Його музика сповнена любові // Музика. 2007. № 1.
І. М. Сікорська
Додаткові відомості
- Основні твори
- балет «Олеся» (1981, за О. Купріним); для голосу з симф. оркестром — «Ода Землі» (1976; 2-а ред. — 1983, сл. М. Рильського), «Дума про Полтаву» (1982); камерні кантати — № 1 на сл. А. Новочадовської (1977), № 2 — на сл. Ф. Ґарсіа Лорки (1981), № 3 — на сл. П. Тичини (1982), № 4 — на сл. О. Мандельштама і М. Заболоцького (1983), № 5 — на сл. О. Пушкіна (1993), № 6 — на сл. Т. Шевченка (1997); Камерна симф. на сл. Т. Шевченка (1990); для симф. оркестру — Симфонія (1971), «Лірична поема» (1977), Увертюра (1982); для фортепіано з оркестром — Концерт (1983); Струн. квартет (1975); для віолончелі з фортепіано — Соната (1975); для скрипки з фортепіано — 2 інтермецо (1975); для фортепіано — 2 сонати (1969, 1977), Фантазія (1972), «Український триптих» (1975); вокал. цикл «Музика для дітей» (1975, сл. А. Новочадовської); хори на сл. М. Рильського, Т. Шевченка, П. Тичини, Б. Олійника, О. Пушкіна; романси, балади, обробки нар. пісень; музика до вистав, фільмів та мультфільмів.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
