Інін Аркадій Якович

Визначення і загальна характеристика

І́НІН Аркадій Якович (справж. — Гуревич; 03. 05. 1938, Харків) — сценарист, письмен­ник-сатирик, педагог. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1983). Член СЖ (1970), СКін (1975), СП (1985) РФ. Державні нагороди СРСР. Лауреат низки всесоюз. та між­нар. конкурсів сценаріїв і кінофестивалів. Закін. Харків. політех. ін­ститут (1960), ВДІК (Москва, 1971; викл. М. Крючков, К. Парамонова). Працював інж. ін­ституту «Тяж­промавтоматика» (Харків, 1960–64), кер. СКБ при Харків. політех. ін­ституті (1964–68). Від­тоді — на творчій роботі. Від 1990 — професор кафедри кінодраматургії Всерос. університету кінемато­графії (Москва). За сценаріями І. знято стрічки: «Ось і літо минуло» (1972, реж. О. Ігішев), «По вулиці комод водили» (1978, реж. М. Генін, М. Ковальський, Одес. кіностудія худож. фільмів), «Впі­знай мене» (1979, реж. В. Попков, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), «Якось двадцять років потому» (реж. Ю. Єгоров, роль Однокласника), «У матросів немає запитань» (реж. В. Роговой; обидва — 1980), «Самотнім надається гуртожиток» (1983, реж. С. Самсонов), «Приватний детектив, або Операція “Кооперація”» (1989), «На Дерибасівській гарна погода, або На Брайтон-Біч знову йдуть дощі» (1992, роль Мафіозі в казино; обидва — реж. Л. Гайдай), «Особисте життя королеви» (спів­авт.; 1993, реж. З. Міршакар, В. Ахадов), «Тонка штучка» (1999, реж. О. Полин­ников), «Утьосов. Пісня довжиною в життя» (спів­авт.; 2006, 12 серій, реж. В. та Н. Ніколаєнки), «Міни в фарватері» (спів­авт.; 2008, 8 серій, реж. М. Гейко), «Маяковський. Два дні» (спів­авт.; 2011, 8 серій, реж. Д. Томашпольський, О. Демʼяненко). Автор і учасник теле­про­грам «Блакитний вогник», «Шиночок “13 стільців”», «КВК», «Наші сусіди», «Доброго ранку!», «Клуб гумору»; засн. і автор телепередач «Навколо сміху», «Від усієї душі», «Десь є місто…», «Трамвай “Бажа­н­ня”».

Тв.: Пере­улок надежд. 1993; Мужчина и женщина. 1998; Телефон доверия. 1998; Все о ней. 2001; Душа, сестра и мачеха. 2002; Женщина от А до Я. 2004; Подарок. 2007; Смехотворения. 2008 (усі — Москва).

Н. В. Попович-Кузнецова

Завантажити статтю