КОЧЕРЕ́ЖКО Нарцис Якович (11. 04. 1931, с. Вишнопіль Бабанського ра­йону Київської губернії, нині Тальнівського ра­йону Черкаської обл. — 14. 06. 2015, Київ) — живописець, графік і мис­тецтво­знавець. 3-я премія Всесо­юзного конкурсу політичного плаката (Мос­ква, 1961). Член Спілки художників СРСР (1960), Національної спілки художників України (1964). Закінчив Київське училище прикладного мистецтва (1953; викладач Д. Шавикін), київський полі­графічний факультет Українського полі­графічного ін­ституту у Львові (1959; керівник Б. Валуєнко). Працював у Києві: художній редактор видавництва «Молодь» та журналу «Малятко» (1960–64); начальник від­­ділу промислової графіки Бюро промислової естетики Раднаргоспу (1964–65). Спів­­працював 1961–65 із журналом «Піонерія». У середині 1960-х років ілюстрував під­ручники видавництва «Радянська школа». На творчій ро­боті. Досліджував народне мистецтво Уманщини, зокрема творчість Я. та С. Гоменюків, К. Нечипору­ка. Видав книгу нарисів «Піонерське горно» (1972), про народних мит­ців «Сонячні барви» (1978) та збірку оповідань «Зу­стрічі» (1985; усі — Київ). Під­готував документальний роман про рід Їжакевичів «Побачити життя». Учасник всесоюзних, всеукраїнських мистецьких ви­ставок від 1960. Пер­сональні — у Києві (1992, 1994, 1998, 2001, 2004), Варшаві (1993), Ма­чераті (1994), Ріміні (1994–95; оби­два — Італія), Москві (1996), Оренсі (Іс­панія, 1999), Нікосії (2002, 2005), Анкарі, Страсбурзі (Франція; оби­дві — 2005). Автор плакатів, мозаїчних панно, живописних пейзажів, порт­ретів, зображень архітектурних памʼя­ток багатьох країн світу. Окремі роботи зберігаються в Уманській картин­ній галереї (Черкаської обл.), Музеї Нікосії.