ІН­СТИТУ́Т ІСТОРІЇ ПАРТІЇ при ЦК КПУ — науково-дослідна установа. Попередником Ін­ституту була Комісія з ви­вче­н­ня історії Жовтневої революції та Комуністичної партії (див. Істпарти), створена від­повід­но до по­станови ВУЦВК від 6 квітня 1921 у Харкові. 1922 її під­порядковано (на правах від­ділу) ЦК КП(б)У. Місцеві (губернські, окружні) комісії керували діяльністю архівів, організовували музеї, ви­ставки, публікували партійні документи, мемуари, історичні дослідже­н­ня. Істпарт ЦК КП(б)У видавав журнал «Літопис революції». 1928 Істпарт ЦК ВКП(б) обʼ­єд­нано з Ін­ститутом Леніна при ЦК ВКП(б), а Істпарт ЦК КП(б)У 1929 реорганізовано в Ін­ститут історії партії та Жовтневої революції на Україні при ЦК КП(б)У. 1934 пере­ведений до Києва, 1939 пере­йменований в Українську філію Ін­ституту Маркса-Енгельса-Леніна при ЦК ВКП(б). Від 1956 — Ін­ститут історії партії при ЦК КПУ — філія Ін­ституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС. Офіційні зав­да­н­ня Ін­ституту: пере­клад і ви­да­н­ня українською мовою творів К. Маркса, Ф. Енгельса, В. Леніна, їхніх біо­графій, документів комуністичної партії; роз­робле­н­ня концепції історії КП(б)У–КПУ, дослідже­н­ня про­блем наукового комунізму, партійного будівництва. Важливими складовими його діяльності були пропаганда партійної історії й політики та полеміка із західними істориками щодо тлумаче­н­ня історії та політики КП(б)У–КПУ. До структури Ін­ституту входив партійний архів, що здійснював збира­н­ня, обробле­н­ня та публікацію документів партійних і комсомольських органів, та бібліотека з унікальним за своєю повнотою зі­бра­н­ням історико-партійної літератури та партійної преси. Ін­ститут здійснював керівництво партійними архівами обласних партійних комітетів, Київської і Львівської філіями Центрального музею В. Леніна, разом із Ін­ститутом історії АН УРСР від 1957 був спів­видавцем «Українського історичного журналу». Його спів­робітники під­готували до ви­да­н­ня українською мовою 2-е, 4-е і 5-е (т. зв. повне) зі­бра­н­ня творів В. Леніна, 2-е зі­бра­н­ня творів К. Маркса і Ф. Енгельса, низку тематичних ви­дань творів В. Леніна, К. Маркса і Ф. Енгельса, збірник документів «Комуністична партія України в резолюціях і ріше­н­нях зʼ­їздів і конференцій» (1958), «Комуністична партія України в резолюціях зʼ­їздів, конференцій і Пленумів ЦК» (т. 1–2, 1976–77), кілька ви­дань «Нарисів історії Компартії України» та ін. Крім офіційно ви­значених, Ін­ститут виконував й інші функції, до яких, зокрема, належали під­готовка проектів текс­тів ви­ступів (інколи публікацій) керівників ЦК КПУ, аналітичних і довід­кових матеріалів, при­стосува­н­ня концепції історії партії до від­повід­ної політичної конʼюнктури, участь у політико-ідеологічних кампаніях: критика «троцькізму» (див. Л. Троцький), «правого ухилу», «двокорін­ності» походже­н­ня КП(б)У, «скрипниківщини» (див. М. Скрипник), «яворщини» (див. М. Яворський), викри­т­тя «буржуазно-націоналістичних пере­кручень» історії партії, апологетика, а згодом критика Й. Сталіна, М. Хрущова, П. Шелеста та ін. 28 березня 1988 ЦК КПУ ухвалив по­станову «Про роботу Ін­ституту історії партії при ЦК Компартії України — філіалу Ін­ституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС по під­вищен­ню рівня наукових досліджень і посилен­ню їх звʼязку з практикою». Від­тоді інтенсифіковано роботу над під­готовкою нового ви­да­н­ня «Нарисів історії Компартії України» (під­готовлено рукопис), роз­роблено й реалізовано спеціальну дослідницьку про­граму з ви­вче­н­ня найдис­кусійніших питань політичної історії СРСР; роз­почато публікацію повних текс­тів протоколів і стено­грам зʼ­їздів і конференцій КП(б)У (ви­йшли друком протоколи 1-го і 2-го зʼ­їздів), повних текс­тів творів ві­домих політичних діячів (на­друковано твори М. Скрипника). Значний резонанс мали під­готовлені спів­робітниками Ін­ституту збірники статей «Про минуле заради майбутнього» (1989) та «Маршрутами історії», науково-документальний збірник «Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів» (обидва — 1990). У 1990 ріше­н­ням ЦК КПУ Ін­ститут пере­йменовано у Ін­ститут політичних досліджень, від 1991 — Ін­ститут національних від­носин і політології НАНУ, від 1998 — Політичних і етнонаціональних досліджень Ін­ститут НАНУ.