Інститут історії партії при ЦК КПУ

ІНСТИТУ́Т ІСТО́РІЇ ПА́РТІЇ при ЦК КПУ  — науково-дослідна установа. Попередником Інституту була Комісія з вивчення історії Жовтн. революції та Комуніст. партії (див. Істпарти), створ. відповідно до постанови ВУЦВК від 6 квітня 1921 у Харкові. 1922 її підпорядк. (на правах відділу) ЦК КП(б)У. Місц. (губерн., окружні) комісії керували діяльністю архівів, організовували музеї, виставки, публікували парт. документи, мемуари, істор. дослідження. Істпарт ЦК КП(б)У видавав ж. «Літопис революції». 1928 Істпарт ЦК ВКП(б) об’єднано з Інститутом Леніна при ЦК ВКП(б), а Істпарт ЦК КП(б)У 1929 реорганізовано в Інститут історії партії та Жовтн. революції на Україні при ЦК КП(б)У. 1934 переведений до Києва, 1939 перейм. в Укр. філію Інституту Маркса-Енгельса-Леніна при ЦК ВКП(б). Від 1956 — Інститут історії партії при ЦК КПУ — філія Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС. Офіц. завдання Інституту: переклад і вид. українською мовою творів К. Маркса, Ф. Енгельса, В. Леніна, їхніх біографій, документів комуніст. партії; розроблення концепції історії КП(б)У–КПУ, дослідж. проблем наук. комунізму, парт. будівництва. Важливими складовими його діяльності були пропаганда парт. історії й політики та полеміка із зх. істориками щодо тлумачення історії та політики КП(б)У–КПУ. До структури Інституту входив парт. архів, що здійснював збирання, оброблення та публікацію документів парт. і комсомол. органів, та бібліотека з унікал. за своєю повнотою зібранням історико-парт. літ-ри та парт. преси. Інститут здійснював керівництво парт. архівами обл. парт. комітетів, Київ. і Львів. філіями Центр. музею В. Леніна, разом із Інститутом історії АН УРСР від 1957 був співвидавцем «Українського історичного журналу». Його співроб. підготували до вид. українською мовою 2-е, 4-е і 5-е (т. зв. повне) зібрання творів В. Леніна, 2-е зібрання творів К. Маркса і Ф. Енгельса, низку темат. вид. творів В. Леніна, К. Маркса і Ф. Енгельса, зб. документів «Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів і конференцій» (1958), «Комуністична партія України в резолюціях з’їздів, конференцій і Пленумів ЦК» (т. 1–2, 1976–77), кілька вид. «Нарисів історії Компартії України» та ін. Крім офіційно визначених, Інститут виконував й ін. функції, до яких, зокрема, належали підготовка проектів текстів виступів (інколи публікацій) кер. ЦК КПУ, аналіт. і довідк. матеріалів, пристосування концепції історії партії до відповід. політ. кон’юнктури, участь у політико-ідеол. кампаніях: критика «троцькізму» (див. Л. Троцький), «правого ухилу», «двокорінності» походження КП(б)У, «скрипниківщини» (див. М. Скрипник), «яворщини» (див. М. Яворський), викриття «бурж.-націоналіст. перекручень» історії партії, апологетика, а згодом критика Й. Сталіна, М. Хрущова, П. Шелеста та ін. 28 березня 1988 ЦК КПУ ухвалив постанову «Про роботу Інституту історії партії при ЦК Компартії України — філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС по підвищенню рівня наукових досліджень і посиленню їх зв’язку з практикою». Відтоді інтенсифіковано роботу над підготовкою нового вид. «Нарисів історії Компартії України» (підготовлено рукопис), розроблено й реалізовано спец. дослідн. програму з вивчення найдискусійніших питань політ. історії СРСР; розпочато публікацію повних текстів протоколів і стенограм з’їздів і конф. КП(б)У (вийшли друком протоколи 1-го і 2-го з’їздів), повних текстів творів відомих політ. діячів (надруковано твори М. Скрипника). Знач. резонанс мали підготовлені співроб. Інституту зб. статей «Про минуле заради майбутнього» (1989) та «Маршрутами історії», наук.-документал. зб. «Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів» (обидва — 1990). У 1990 рішенням ЦК КПУ Інститут перейм. у Інститут політ. дослідж., від 1991 — Інститут нац. відносин і політології НАНУ, від 1998 — Політичних і етнонаціональних досліджень Інститут НАНУ.

Завантажити статтю