Істпарт
ІСТПА́РТ — комісія з вивчення історії комуністичної партії. Основне завданням І. було збирання й видання матеріалів з історії комуністичної партії, революційного руху, російських революцій та воєнних дій 1918–20. Перша така комісія створена 1920 у Москві (Центральна І.) при Державному видавництві (згодом при Наркомосі РСФРР). 1921 її переведено до ЦК РКП(б) на правах відділу. Центральний І. видавав журнал «Пролетарская революция» (1921–41) та «Бюллетень Истпарта», науково-довідкову літературу. 1928 І. ЦК РКП(б) обʼєднано з Інститутом В. Леніна при ЦК ВКП(б). Всеукраїнська І. створена 1921 у Харкові при Наркомосі УСРР. Від березня 1922 підпорядковано (на правах відділу) ЦК КП(б)У, 1929 реорганізовано у Інститут історії партії і Жовтневої революції на Україні при ЦК КП(б)У (згодом Інститут історії партії при ЦК КПУ, нині Політичних і етнонаціональних досліджень Інститут НАНУ). Від 1934 знаходився у Києві. І. в Україні очолювали М. Скрипник (1921–23) та М. Іванов (від 1923); члени колегії були Г. Петровський, С. Косіор, М. Попов. На місцях утворено губернські (окружні, а від 1932 — обласні) відділи І., групи учасників революційного руху, групи сприяння істпартівській роботі тощо. 1921 створено Центральний архів революції в Харкові, а також його місцеві історико-революційні відділи, що поклало початок Центрального та обласного партійним архівам. 1939 місцеві (обласні) І. увійшли до складу партійних архівів обкомів КП(б)У. Колишній Партійний архів перейменовано у Архів громадських обʼєднань України Центральний державний. І. ЦК КП(б)У видавав «Літопис революції» (1922–33), друкував збірники документів і матеріалів, мемуарну літературу, монографії.